З того моменту, як в мене з'явились брекети, моя «маленька» жіноча сумочка стала ще трішки важчою. До мільйона найважливіших речей додалися віск та інтердентальна щітка.

Справжня трагедія, коли при перекладанні речей із сумки щось залишаю вдома: отож, тільки п'ю, поїсти не можу, бо щось обов'язково застрягне, а як його без щітки витягнути?

Взагалі-то виходить, що моя інтердентальна щітка (звучить як класно!) зовсім свої функції не виконує, я її використовую тільки для вичищення проміжків між зубами та брекетинами. А для щоденної гігієни ротової порожнини в мене звичайна щітка, тверда. Вона, здається, непогано справляється без інших можливих хитрощів (типу іригаторів/нитки/ополіскувача).

Отакі вони в мене яскраві)))

 

Почитала запис Наталі, та й згадала про свої «мудрі» зубки.

Перша вісімка (нижня ліва) в мене вилазить вже роки чотири. На даний момент вона стирчить з ясен на третину, а задня частина взагалі схована (зуб у такому собі кармані).

Верхня ліва вісімка зараз «у процесі». Десь за два тижні від встановлення брекетів почали пухнути ясна, там утворились якісь прорізи, боліло дуже. Та зараз затихло. Але шматочки слизової там нерівні, є заглиблення, думаю, скоро все почнеться знову)

Почала шукати, чи пов'язано прорізування з брекетами. Найшла небагато: дехто пише, що таке відбувається через початок руху зубів, якось вони там один на інший впливають. А хтось твердить, що все це жодним чином не пов'язано, ніби просто час настав.

Ну не знаю. Зараз відчуваю, що і верхня права вісімка ворушиться, отож це не збіг. З'явилось ще одне питання до ортодонта  *yes*

 

Пройшла неділька від походу на консультацію. Я в шоковому стані, мало розказала про консультацію) У мене змінився лікар  :-(  Чи це добре чи погано покаже час! Лікування попереднього лікаря вона одобрила, тільки єдина проблема виникла-зуб мудрості. На її думку його потрібно було вирвати ще до встановлення брекетів(він у мене проріс на половину). 

І так, про сьогоднішнє  :-) Стан ясен покращився, загоїлись. На днях зайду до стоматолога, за новими коронками. У мене тяги на даний момент  тільки на передніх зубах, колець немає тому фіксувати не було до чого. Без пластинки уже привикла! І признаюсь чесно, можу сказати що результат замітно, прикус не глибокий. Він був не глибокий під час носіння пластинки, але коли її зняли він так і зафіксувався. Лікар попередив що після зняття брекетів на ніч буду ставити пластинку, щоб прикус не змінився.

Дні проходять як на диво спокійно  *blum*

P.S. Без пластинки я знову вчилась по новому говорити )

Намагалась знайти фото зубів до встановлення брекетів, і пошуки затягнулись. Тих фотографій, що робив ортодонт до встановлення брекетів, в мене нема. В нього iPhone, в мене Android, отже передати фото не змогли, а зв'язку з ним через соцмережі поки немає. Отже, чекаю наступної корекції.



Але віднайшла фото у перший день встановлення) якість не дуже, та, в принципі, найголовніше видно)) кривеньки різці та фіолетові резиночки))

На днях потрапила я у театр. Там якраз прем'єра «Труфальдіно із Бергамо» була. Задоволення отримала величезне))) Та не про постанову річ.

Вирішили з подружкою кілька фото зробити. Так і так крутилася, щира посмішка, буду чесною, виходила не дуже. Просто зуби з брекетами – здається, норм, але коли повністю лице і посмішка з брекетами – не дуже. Отож, фото з театру тільки здалеку. Із закритим ротом.

До чого все це веду? Я взагалі не дуже люблю фоткатись (дивно для дівчини, правда?), та і посмішку мою на фото зафіксувати мало кому вдавалось. Але не так давно потрапила на весілля до подруги (ще до встановлення брекетів), і там вперше мене зловив професійний фотограф. Результат вийшов непоганий: світло-тінь, яскравість і все таке… АЛЕ. Там дуже добре видно мої криві зубки.

Сподіваюсь, після зняття брекетів все зміниться  :-D

Я – везунчик. Це все, що я можу сказати (поки що) про больові відчуття. Зуби мої нили (не боліли, а саме нили) одразу після встановлення десь зо два тижні, а після першої корекції, коли мені зняли резинки та замінили їх на лігатури, дискомфорт був лише кілька днів. Ортодонт і моя сестра чомусь дивувались. Навіть сестра, як я вже писала, потерпала сильніше (а в неї зуби менш проблемні). Мені ж навіть не довелось сильно міняти свої харчові звички.

А от справжній дискомфорт з'являється, коли я багато розмовляю. Натирає по боках. Добре, що є віск. Ще побільше води п'ю. І поменше роблю бла-бла) за день після  значних балачок все проходить.

Ну і болить, коли в роті пересихає. Після встановлення брекетів в мене слини виділяється забагато(здається, це нормально), я постійно її ковтаю. А от після «паті» на ранок – справжня біда – пересохла Сахара відпочиває) П'ю воду та чекаю, поки само все відновиться))

Перший вечір я, звичайно, хвилювалась: буде сильно боліти чи ні, відпадуть брекетини чи ні, що і як тепер мені їсти, що думали люди, коли побачили мене з брекетами вперше… і так до нескінченності.

До речі. Прийшовши додому, сфоткала свої зуби. Відправила хлопцю. Йому сподобалось. Мабуть. Зараз думаю, може, ображати не хотів… :-D

Отож, думала багато, але заснула швидко. А на ранок справді почали боліти. Різці сильно нили, та я приноровилась кусати і жувати задніми зубами, тож навіть нормально їла. Ну, відносно нормально.

На протязі дня почало натирати. З боків майже ні, а спереду і до трійок-четвірок — так. Не можу пояснити, як саме, але моя верхня губа (в мене ж брекети тільки на ВЩ) почала приймати таку своєрідну конфігурацію, що брекетини опинялись нижче ніжної слизової і прилягали до частини губи, де внутрішня поверхня переходить у зовнішню, так травмувань стало менше.

От і настав день Х — 11 грудня. Зуби чищені-перечищені, ейфорія до небес – я біжу до стоматології. Напередодні приготувала бісквіт і желе, наїлася, бо переживала, що буде дуже боляче сьогодні))

Отже. В стоматології всі знають в обличчя, посміхаються: «Нарешті вирішила!» Сіла в крісло. Почалась фотозйомка. Чесно, стільки кадрів за п'ять хвилин ще в мене не було: профіль, анфас, зверху, знизу, зімкнути, розімкнути, пластикові штуки тягнуть губи у дві сторони (добре, що ортодонт вазеліном намастив, а то б вони в кінці-кінців полопалися). Показав, я схвалила (ну а як же ж на iPhone 6 могли б бути погані фотки??) Потім почистив зуби якоюсь штукенцією, відполірував.

А потім почався процес встановлення. У мене все відбувалося довше, ніж у сестри. Він кілька разів брав мої готові зліпки, щось відмічав олівцем на них. На один зуб навіть двічі ставив, а потім щось рівняв-зарівнював. А потім світив лампою, довго так. Коротше, я себе відчувала не дуже. Постійно ту слину відсмоктувач смокче. Все одно ковтнути хочеться. Поки стоматолог десь відвернувся, я – раз! – і ковтнула. Очі заплющила. Так. Сидіти в тому кріслі не дуже класно.

Після встановлення дуги обрала фіолетові резинки, він каже: «Може різнокольорові?» А я: ні! Це не солідно. Тоді медсестра: «Це ж рік синьо-фіолетової кози. Те, що треба.» З тим і вирішили.

Коли встала з крісла – відчуття незвичні, справді. Але посміхатися захотілось, навіть ширше, ніж звично. Настрій такий, ніби зробила щось величне. Наприклад, відкриття якесь чи що)) віск віддав. Домовились на зустріч після Нового року. Отак і розійшлися.

А коли зі стоматології вийшла, на мене напала «словесна діарея»)) йшла, щось розповідала своїй малій, усім показувала брекети)) але коли дійшла до продавця знайомого, якось застидалась. Губи зімкнула. Так і йшла далі.

Отакої)))

Отак, походивши на прийоми до ортодонта з сестрою, наслухавшись лякливих слів про втрату зубів, я вирішила: ставити, і швидко! 8 грудня (це понеділок був) зайшла у стоматологію, а мені адміністратор: «В ортодонта запис тільки на наступний тиждень.» Думаю: блін, можу й передумати до того. Та хай буде, як буде. Кажу: «Лікар мене знає, я вже приходила на огляд, тепер маю зліпки робити.»

Виходжу звідти. Чапаю в Екомаркет. І тут телефон: «Стоматологія «Дента-Д»! Лікар сказав, що зможе Вас завтра прийняти!» Ото несподіванка) Завтра, отже завтра. В мене ейфорія навіть якась виникла)

У вівторок зуби «начистила» і бігом в стоматологію. Адміністратор вже: «Здрастуйте, дівчата! Лікар чекає.» Всілась на крісло, і ота фігня зелена ментолова знову в роті, навкруги рота, щось на шию попадало (наче повернулась у дитинство; добре, що студентів не було). Швидко так все зробилось, ще й вологою серветкою стоматолог все повитирав (сервіс!!!), щоб не сиділа перед ним Фіоною)))

Питає: «Ставити після Нового року будемо? Щоб красивою зустіти?» Я йому: «Та ні, давайте до нього.» А про себе думаю: таку красу неземну споганити важко))) Він: «Добре, в четвер чекаю.» Як, за два дні вже???

P.S. ото все весело, звичайно. Тепер думаю, а чому рентген він не сказав зробити? Чи це правильно?

Довгоочікувана корекція, зняття пластинки, але те що, залишила після себе пластинка в сотий раз заставила задуматись чи варте це усе, чи не буде потім що, після зняття брекетів зуби настільки знищуться — спортяться, що можна було і не рівняти?! Це звичайно жорстокий песимізм, але просто відчуття коли знімають пластинку, піднебіння у тебе як «воздушне» страшно язиком доторкнутись, а яснаааа… коли зняли кільця а з ними відповідно і знялись тимчасові коронки… було усе як у фільмах кошмарів-кусочки відмерших тканин з ясен при полосканні, кров… Якщо вам захочуть поставити пластинку для вирівнювання прикусу, не заважайте цьому процесу, це потрібно, але тільки якщо у цьому випадку у вас все добре з зубами на яких будуть стояти кільця!

P.S. Зробила фото для сайту, який вигляд на даний момент у ясен… але для мене це було шоком, тому поки вагаюсь.