Перший вечір я, звичайно, хвилювалась: буде сильно боліти чи ні, відпадуть брекетини чи ні, що і як тепер мені їсти, що думали люди, коли побачили мене з брекетами вперше… і так до нескінченності.

До речі. Прийшовши додому, сфоткала свої зуби. Відправила хлопцю. Йому сподобалось. Мабуть. Зараз думаю, може, ображати не хотів… :-D

Отож, думала багато, але заснула швидко. А на ранок справді почали боліти. Різці сильно нили, та я приноровилась кусати і жувати задніми зубами, тож навіть нормально їла. Ну, відносно нормально.

На протязі дня почало натирати. З боків майже ні, а спереду і до трійок-четвірок — так. Не можу пояснити, як саме, але моя верхня губа (в мене ж брекети тільки на ВЩ) почала приймати таку своєрідну конфігурацію, що брекетини опинялись нижче ніжної слизової і прилягали до частини губи, де внутрішня поверхня переходить у зовнішню, так травмувань стало менше.