Брекети є важливим кроком, коли тобі уже за 25-ть… До 20 років у тебе розум не той, щоб послухати когось і зрозуміти що це тобі потрібно, після двадцятки, ти вся в стосунках, а брекети це не естетично, дорого… та і ладно не вже зуби такі страшні, люди і з гіршими живуть все життя. Але коли тобі 25 років, свідомість і розум по іншому працюють, і ще, у моїй ситуації усе залежало від обставин які мене оточували — мого молодого юнака.

Стосунки для мене не почались як у казці! Я боролась за них, так і зараз боротьба проходить. І напевно це  добре, тому що ти цінуєш їх, стараєшся, не пливеш по течії а розвиваєшся доказуєш як собі так і йому, що усе тільки краще, і ми стаємо тільки кращими! Він у мене як приклад ідеалу: красивий, спортивна тілобудова, а посмішка мммм… Купилась на все це зразу ж, і не пожаліла  по сьогодні.

Але чому не усе як в казці?!

Не знаю як Ви, але я мріяла з 10 років про сімю. У мене вона самої не була ідеальна, і напевно тому я цього хотіла найбільш за все… Не один раз чула шутку «Побачивши його, вона вже уявила їхнє весілля, дітей і старість разом» :-D  Сміх, сміхом у мене так і було :-)  *good*

Я мріяла про сімю, про те що до 25 років у мене уже і дітки будуть, сімя щаслива усе як в найкращих фільмах.

І так, стосунки мої… В розмовах інколи заходили розмови за майбутнє, він усе переводив що йому ще не час, що він планував в 25 років ( не тільки для мене це був  вік «той самий») у нас різниця у віці — один рік… мене це не засмутило, на початок стосунків мені було 23. Але все йшло не так…

 

 

Кожен раз дивлячись на своє відображення у дзеркалі (точніше, на відображення зубів у брекетах), починаю задумуватись: а чому в мене не було красивої посмішки з дитинства?

От сьогодні ввечері надумала.

По-перше, в мене справді спадковість не дуже хороша. В мами такий же неправильний прикус, як і в мене. А от моя сестра пішла в батька: в неї прикус правильний, тільки два присередніх верхніх різця під кутом одне до одного стояли.

По-друге, згадала нещодавно, як в дитинстві полюбляла «зализувати» нові зуби – ті, що тільки прорізувались. Було так цікаво відчувати ріжучий край язиком. Дивно, еге ж? Батьки бачили та сварились, але я продовжувала таке робити, коли ніхто не бачив.

По-третє, недавно знайшла в інтернеті серед причин виникнення кривості зубів надмірне накушування, що призводить до передчасного стирання зубів. Страждаю на таке. Я взагалі мало виплескую емоції, все тримаю в собі. От і помітила: як щось погане трапляється, я сильніше стискаю щелепи і таким чином зменшую прояви стресу (мабуть). Треба із цим боротися, бо проблема не тільки в кривості, а ще й в розмірах зубів та їх стиранні.

Хоча, можливо зуби стираються саме через неправильний прикус, і моя «психологічна розрядка» методом стискання щелеп тут не до чого. Не знаю…

Та в незалежності від причин, сподіваюсь на відмінний результат брекетоносіння  :-)

Ще зі шкільної лави я мріяла про те, що мене будуть помічати через розум або красу, а не через криві зуби. Якось вийшло, що зуби були криві ще з пелюшок, а в моєму дитинстві у батьків не було достатньо фінансів що б виправити дефект зубів. Так і доводилося терпіти насмішки і бачити зловтішні посмішки однолітків.

Ситуація не змінилася і в університеті. Довелося накопичити грошей на відвідування стоматолога, який зробивши декілька знімків, направив мене прийом до ортодонта. Прогноз лікаря виявився невтішним, мені сказали, що у мене порушена функція жування, і це тягне за собою різні захворювання кишково-шлункового тракту. Але найстрашнішим для мене лікуванням, було призначено носіння брекетів. Лікар розписав мені процедури, видав прайс, і порадив звернутися до психолога, який зможе підготувати мене до процедури установки і подальшого носіння.
Такі новини мене засмутили. Найстрашнішим було не стільки установка брекетів, скільки розуміння того, що глузування оточуючих посиляться і з мене просто почнуть знущатися все підряд.

Я проплакала всі вихідні, мене кинув хлопець, відмовили у працевлаштуванні на підробіток в бухгалтерській компанії. Сніжною кригою намерзла на мені купа проблем. Подружка, з якою ми разом жили в кімнаті, порадила все таки піти до психолога, тим більше, що прийоми були безкоштовними. І наступного дня ми вдвох пішли на прийом.

Після прийому у психолога, мені стало набагато легше, я глянула на свої проблеми абсолютно з іншого боку. Але ставити брикети мені було страшно як і раніше. Просто не можна забути як знущалися в школі і як сміялися над тими, які все таки одягали брикети. Але після дивної зустрічі, що відбулася через деякий час після прийому у психолога, я кардинально змінила своє ставлення до питання вирівнювання зубів.

Думки риються у моїй голові постійно:-)

Усі ми, брекетоносці, маємо проблеми з брекетами тільки на початку. Вирішити яка брекет система, клініка, лікар, виривати — не виривати зуби, біль, натирання, вічні полоскання і чищення і ще багато багато іншого! Але бувають моменти, один у мене такий зараз, коли тишина :-) Нічого не болить, не мішає, приходжу щаслива додому ( ну не враховуючи втомленості робочоі ) засинаю спокійно ( без знеболюючих і заспокійливого) Дивний цей час, носіння брекетів. Ти відрізняєшся від усіх, у тебе появляються зовсім інші можливості ( розтягування жування печеньок ), шукаєш когось з такою ж ситуацією — брекетоносця, читаєш історію і  проблеми його. А скільки я статей перечитала, не скажу що я в цьому профі, але знаю  досить багато, а ще сайт цей постійно наповнює різномантіною інформацією.  І що получається, що один проміжуток твого життя не такий як у всіх, нові знайомтсва, нова інформація, і чудо залізячки на зубах ;-)

Знайдено на просторах інтернету



Дуже і дуже сильно сподіваюсь, що все-таки рівняти зуби доведеться трішки менше, ніж вічно  :-D

В мене тільки четвертий місяць іде, та здається, що вже кілька років ходжу в брекетах  :-)

Привіт!

Всі ми хочемо інколи поділитись особистим досвідом. Так і у мене  :-) Брекети я носила вже давно. Носила дуже довго, і думаю, що буде чим поділитись. Ще у мене унікальність у тому, що я родом з України, але лікування проходила в Берліні. Там і проживаю вже кілька років, навчалась і працюю. Я розповім про лікування за кордоном, а визможете оцінити як  воно відрізняється в  порівнянні з Україною.  *curtsey* 

Все. Мої вісімки закінчили прорізуватись. Так повністю і не повилізали, на верхній щелепі стирчить внутрішній край (здається, що він відклоняється у бік щоки). Знизу боліло просто жесть як, але взагалі прогресу ніякого нема. Лімфовузол сховався, вже не великий і не болить. Отакої.

Інші зуби на місці, перемін не помічаю.

Увесь тиждень нічого майже не відбувається… Аж дивно  *unknw*

Привіт всім!)У мене проблема!)Буквально місяць як ношу брекети і звичайно слідкую за чистотою рота.Чищу після кожного прийому їжі і після цього ополіскую, використовую Лістерин без спірту. Почала помічати, що тепер абсолютно не відчуваю смаку солі, але це ще пів біди)))Навколо кутиків рота тепер присутні червоні плями і лущиться шкіра.(Вибачте за такі подробиці) Раніше такого ніколи не було, а самі розумієте виглядає це не естетично :( Можливо хтось з таким стикався і знає як з цим боротися? Креми звичайно заспокоюють шкіру але це не проходить…

Я не раз говорила що не можу знайти фото до брекетів де чітко можна побачити мої зуби. Я знайшла фото, прийшлось обрізати, але доказ того що у мене були криві і жахливі зуби є :-( 

Коли  у тебе брекети, і уже досить довгий період, ти не можеш згадати яка твоя посмішка була без них. Ти уже і не можеш пригадати  як це проводити язиком по верхніх зубах  :-D

Я переживаю за результат, переживаю щоб не прийшлось носити їх більше трьох років, осінню уже буде два роки! просто вірю що лікар — ортодонт  знає краще, і поганого не порадить. І як я зрозуміла по фото дівчат брекетоносців, у мене складний випадок, і тут як не крути а чекати результти прийдеться більше часу…

І до вашого перегляду фото начинаючого фотографа своїх зубів з брекетами, на даний момент мій вигляд і стан положення зубів  *curtsey*

Нещодавно знайшла персональний блог хлопця-брекетоносця.

Дуже і дуже була здивована, коли побачила величезними цифрами на головній сторінці зворотній відлік у днях/годинах/хвилинах/секундах до моменту зняття брекетів. Щось там біля 800 було.

Мене це так зачепило! Почала думати: 1. як же можна так точно знати дату зняття? На кожній корекції щось нове дізнаєшся, а він аж на 800 днів наперед загадав. 2. коли він зрозуміє, що відведений ним строк не співпадає з реальністю, що він зробить? Екстрено замінить цифри? Вийде весело  :-)

От зараз сиджу і вираховую, скільки мені лишилось. Орт обіцяв десь півтора роки. Виходить приблизно травень-червень-липень 2016. Але ж всяке може бути!

Чекаю з нетерпінням цього червня: планується знімати брекети моїй малій, хочу подивитися, як саме все буде відбуватись та як клеїти ретейнер будуть. Цікаво дуже  :-D

А як зі зворотнім відліком у наших брекетоносців?