От і настав день Х — 11 грудня. Зуби чищені-перечищені, ейфорія до небес – я біжу до стоматології. Напередодні приготувала бісквіт і желе, наїлася, бо переживала, що буде дуже боляче сьогодні))

Отже. В стоматології всі знають в обличчя, посміхаються: «Нарешті вирішила!» Сіла в крісло. Почалась фотозйомка. Чесно, стільки кадрів за п'ять хвилин ще в мене не було: профіль, анфас, зверху, знизу, зімкнути, розімкнути, пластикові штуки тягнуть губи у дві сторони (добре, що ортодонт вазеліном намастив, а то б вони в кінці-кінців полопалися). Показав, я схвалила (ну а як же ж на iPhone 6 могли б бути погані фотки??) Потім почистив зуби якоюсь штукенцією, відполірував.

А потім почався процес встановлення. У мене все відбувалося довше, ніж у сестри. Він кілька разів брав мої готові зліпки, щось відмічав олівцем на них. На один зуб навіть двічі ставив, а потім щось рівняв-зарівнював. А потім світив лампою, довго так. Коротше, я себе відчувала не дуже. Постійно ту слину відсмоктувач смокче. Все одно ковтнути хочеться. Поки стоматолог десь відвернувся, я – раз! – і ковтнула. Очі заплющила. Так. Сидіти в тому кріслі не дуже класно.

Після встановлення дуги обрала фіолетові резинки, він каже: «Може різнокольорові?» А я: ні! Це не солідно. Тоді медсестра: «Це ж рік синьо-фіолетової кози. Те, що треба.» З тим і вирішили.

Коли встала з крісла – відчуття незвичні, справді. Але посміхатися захотілось, навіть ширше, ніж звично. Настрій такий, ніби зробила щось величне. Наприклад, відкриття якесь чи що)) віск віддав. Домовились на зустріч після Нового року. Отак і розійшлися.

А коли зі стоматології вийшла, на мене напала «словесна діарея»)) йшла, щось розповідала своїй малій, усім показувала брекети)) але коли дійшла до продавця знайомого, якось застидалась. Губи зімкнула. Так і йшла далі.

Отакої)))

Отак, походивши на прийоми до ортодонта з сестрою, наслухавшись лякливих слів про втрату зубів, я вирішила: ставити, і швидко! 8 грудня (це понеділок був) зайшла у стоматологію, а мені адміністратор: «В ортодонта запис тільки на наступний тиждень.» Думаю: блін, можу й передумати до того. Та хай буде, як буде. Кажу: «Лікар мене знає, я вже приходила на огляд, тепер маю зліпки робити.»

Виходжу звідти. Чапаю в Екомаркет. І тут телефон: «Стоматологія «Дента-Д»! Лікар сказав, що зможе Вас завтра прийняти!» Ото несподіванка) Завтра, отже завтра. В мене ейфорія навіть якась виникла)

У вівторок зуби «начистила» і бігом в стоматологію. Адміністратор вже: «Здрастуйте, дівчата! Лікар чекає.» Всілась на крісло, і ота фігня зелена ментолова знову в роті, навкруги рота, щось на шию попадало (наче повернулась у дитинство; добре, що студентів не було). Швидко так все зробилось, ще й вологою серветкою стоматолог все повитирав (сервіс!!!), щоб не сиділа перед ним Фіоною)))

Питає: «Ставити після Нового року будемо? Щоб красивою зустіти?» Я йому: «Та ні, давайте до нього.» А про себе думаю: таку красу неземну споганити важко))) Він: «Добре, в четвер чекаю.» Як, за два дні вже???

P.S. ото все весело, звичайно. Тепер думаю, а чому рентген він не сказав зробити? Чи це правильно?

От і настала черга розповісти про те, як встановлювали брекети мені.

Пройшло вже кілька тижнів с тих пір, як брекети з'явились у моєї сестри. Перші дні, як водиться, зуби в неї ДУЖЕ боліли. Ще після самого встановлення, ми, навчені досвідом її подруги, яка їла тільки пюре кілька перших місяців, пішли в супермаркет за дитячими продуктами, фруктами та молочним.

Звичайно, трішки ми від ціни «припухли»: 200 г дитячого пюре з яловичини коштувало біля 20 гривень, та що робити, довелося брати. Коротше кажучи, набрали ми всього та побільше, загрузилися банками-склянками і – додому.

Перший вечір пройшов відносно спокійно, а от наступного ранку звичні зернові кульки, вимочені в молоці мала вже їсти не змогла, пила тільки молоко, йогурти, заїдала фруктовим пюре. Далі – більше. Ввечері довелося їсти ото пюре з яловичини, і вона почала нити: «Боже, як же його діти їдять, воно ж ніяке, не солоне і не солодке. Блін, шо мені їсти?» Я в неї взяла трішки на пробу і можу сказати: бідні діти, як же вам несолодко живеться на першому році життя. Спочатку півроку одне молоко, потім отаке несмачне починаєте їсти. Жуть! До речі, схоже воно було на кабачкову ікру: що кольором, що смаком, тому в мене з'явились деякі сумніви в чесності виробників…

Сидіти в кріслі під час встановлення брекетів і бачити тільки яскравий світ лампи – це, м'яко кажучи, не дуже приємна процедура, а інколи навіть болюча (коли випадково зачіпляються ясна або слизова щоки). А от бачити все зі сторони, намагатися зрозуміти послідовність дій і, що гріха таїти, тихенько посміюватись – набагато цікавіше.

Мені з цим повезло: коли сестрі встановлювали брекет-систему, я залишалась в кабінеті. Що сказати: ортодонт досвідчений, свою роботу знає, робить усе чітко. А от медсестра виявилась новачком у встановленні, і він її постійно чомусь навчав: коли включати лампу, куди світити, які інструменти брати. Вона хвилювалась: ясно, що молода дівчина, лікар теж не старий хлопчина, було доволі весело бачити, як вона періодично червоніє  :-D І поки вона десь уходила, стоматолог показував мені брекетини, розповідав, як вони кріпляться, у якій послідовності і чому тримаються, також дав обрати кольори резинок (ми з сестрою це попередньо обговорили), показав на гіпсових зліпках проблемні ділянки, пояснив про особливості клею. А сестричка весь цей час із відкритим ротом сиділа :-)  і дивилась у стелю :-)

Найсмішніший момент — це коли вони вдвох (лікар і медсестра) із суперсерйозними очима дивляться в рот. Ніби там, ну… чорна діра чи дитина родиться :-)  При цьому розумію, що нічого такого там немає, але це викликає посмішку. Пожаліла, що не було можливості зробити кілька кадрів  :-D

Врешті-решт, хочу сказати, що читати про щось і бачити на власні очі – дві великі різниці. Майже все, що ортодонт мені розповів, я вже знала. Та коли побачила, як все робиться, – мабуть, це додало плюсів моєму рішенню ставити брекети і собі.

 

 

Ортодонтом виявився молодий чоловік на ім'я Олег. Одразу після знайомства помітила, як він подивився на мої зуби. Але ж я привела сестру, тож розбирався він з нею. Реально швиденько зняв зліпки, ми домовились, коли прийдемо встановлювати брекети, тут він і каже: «А давайте я і Вас подивлюсь». Я ж: «Ні, не треба, я без цього якось…» Він знову: «Давайте за компанію, не даремно ж Ви приходили. Мені здається, що Вам брекети потрібніші». Врешті я подумала, що просто подивитися – це не страшно. І сіла в крісло.

Та відразу пожаліла: ортодонт зробив страждальницьке лице, щось дивився, пальцями колупав, просив то відкрити, то закрити рот, навіть, здається, кілька разів зітхнув та сказав: «Як я і думав, у Вас все дуже серйозно». Отут у мене серце впало. Що? Як? Нічого мені там сильно не мішає, здається…

А він почав щось страшне розповідати про можливість втрати зубів, зміщення щелепи… коротше кажучи, я точно не запам'ятала, що конкретно він казав, та мені стало ДУЖЕ моторошно. Вилізла з крісла вся у невеселих роздумах. А ортодонт: «Ви подумайте добре, я б навіть Вашій сестрі не ставив брекети, краще б Вам сьогодні зліпки зробив».

Все. Тепер я вся погрузла у думках про правильний прикус.

А влітку сеструня почала глобальний пошук інформації. Стоматології. Ортодонти. Види брекетів. Додаткові «штучки». Стала просто брекетний маніяк. Ходила з подружкою на корекцію. Та їй розповідала про всі незручності, що виникли «у процесі». Тепер і я знала, що з брекетами: а) неймовірно болить, перші дні треба їсти дитячі пюре; б) можна схуднути; в) поцілунки — не проблема; г) треба обирати різнокольорові резинки – це модно.

У жовтні вона домоглася від батьків спонсорування своїх брекетів та вибрала приватну стоматологію, що не сильно далеко від дому, до того ж ціна там була доволі нормальна. *Для інформації: ця стоматологія виявилась взагалі єдиною в нашому місті, де був ортодонт. :-D Живемо ми в м.Ірпінь.* Але стоматологія несподівано зачинилась на ремонт, довелось чекати відкриття.

На першу консультацію сестра пішла з мамою, бо та хотіла дізнатись про ціну (щось не довіряє вона малій у грошовому питанні). А на другу, коли треба було зліпки знімати, взяла мене.

Це ще не кінець моєї історії, не сподівайтесь)))

Думала-думала, про що розповісти, і вирішила: у кількох постах напишу, як я дійшла до встановлення брекетів. Може, комусь буде цікаво) Що ж, розпочнемо)

Пункт перший. Дитинство

До стоматолога я ходила рідко, зуби проблемними не були. Мабуть, через те, що їла мало солодкого. Завжди різці трошки виступали вперед, але загального виду це не псувало.

Та років в 11 моя стоматолог сказала, що можна проконсультуватися в ортодонта. Що вона особливого побачила – не сказала, та я, мабуть, і не зрозуміла би.

Дитиною я була дуже самостійною, батьки довго на роботі затримувались, а стоматологія – в сусідньому домі. Тож вирішила зробити все сама: прийшла до стоматолога, сказала: «хочу!». Вона трошки здивувалась, але відвела до ортодонта (кабінети розташовані поряд, до того ж інших пацієнтів не було). Вона мене подивилась, і лікарки почали щось на своєму «професійному» розповідати. З усього того я зрозуміла, що через кілька днів треба з'явитися на зліпок. От і все.

Дитина прийшла до ортодонта з замиранням серця: що воно таке буде? Мене чекала несподіванка: в неї були практиканти. Кілька дівчат і хлопців змусили мене нервувати, хоча нічого не казали образливого та не сміялись, але якось незвично було роззявити рота перед такою аудиторією. Процес зліпків також не був страшним: приємна м'ятна штуковина, я в центрі уваги – круто)))

Після того, як все було готово, мене ще раз подивились всі студенти. Тож, я була зіркою))) усю ситуацію зіпсували залишки матеріалу. Це зараз стоматолог обережно видаляє все зайве вологою серветкою, а тоді змивала сама після того, як встала з крісла. Була в шоці: поналипало на щоки, на шию (!!! як воно туди потрапило?!!), опинилось на светрі та під ним. Виявляється, я вся така зелена сиділа перед ними і відчувала себе центром всесвіту. Ото сором…

Далі буде))

 

У Києві дуже багато варіантів де проходити ортодонтичне лікування. Чому я обрала саме клініку «Ортолайф»? —  через акцію яка тоді була.  Дві челюсті були вартістю  7200 грн. Для Києва це досить добре. Консультація завжди оцінювалась в 100 грн, один раз в місяць, якщо була заміна дуг (це почалось уже після року носіння брекетів) — 250 грн. Я працюю, тому мені ще було добре те,  що клініка працює до 19.00, щоб не на великий термін потрібно було відпрошуватись, але записуватись потрібно за місяць наперед. За день до консультації завжди телефонували, попереджували про візит. Інколи приходилось чекати свого прийому, попередній клієнт ще затримався, але думаю це у всіх таке буває. Клініка в загальному не погана, тільки жаль що не чарівники, щоб прискорити результат :-)

www.ortholife.com.ua/ru/ortodontiya

 

Як важко просинатись кожного ранку з болем… Ти ще толком очі не відкрив а відчуваєш як в ротовій порожнині сухо. І страшно зразу говорити, брекети з великою любовю залишають сліди на губі (з внутрішньої сторони) на щоках ( з внутрішньої сторони) Вода ранковий рятівник!!!
Їда це другий важкий етап… жуєш дуже повільно, а інколи просто провтокуєш якщо можливо(тільки ще б не дістати хвороб желудка...)
Наступний етап чищення зубів… нова паста Paradontax, під час чищення все пече. Воно так не приємно, боляче, що чистити не охота ще більше… я розумію що коли пече- лікує… Але це жахіття!!! Ще рік… як перетерпіти…

Усіх з Новим 2015 роком!!!)
У мене все без змін, брекети, пластинка — на незмінних місцях)
Досі хвилює те що у мене немає відчуття — що стягуються верхні зуби, як завжди після консультацій. Був біль але він був через те що під час чистки пластинки дуже зачіпались 6-ті зуби. Зараз святкування, я дома, пошукаю уже після 11.01.2015 про пружину, але не довіра до неї залишилась. Можна запитати лікаря-ортодонта, але до неї відповідна не довіра))) От такі то справи)