А влітку сеструня почала глобальний пошук інформації. Стоматології. Ортодонти. Види брекетів. Додаткові «штучки». Стала просто брекетний маніяк. Ходила з подружкою на корекцію. Та їй розповідала про всі незручності, що виникли «у процесі». Тепер і я знала, що з брекетами: а) неймовірно болить, перші дні треба їсти дитячі пюре; б) можна схуднути; в) поцілунки — не проблема; г) треба обирати різнокольорові резинки – це модно.

У жовтні вона домоглася від батьків спонсорування своїх брекетів та вибрала приватну стоматологію, що не сильно далеко від дому, до того ж ціна там була доволі нормальна. *Для інформації: ця стоматологія виявилась взагалі єдиною в нашому місті, де був ортодонт. :-D Живемо ми в м.Ірпінь.* Але стоматологія несподівано зачинилась на ремонт, довелось чекати відкриття.

На першу консультацію сестра пішла з мамою, бо та хотіла дізнатись про ціну (щось не довіряє вона малій у грошовому питанні). А на другу, коли треба було зліпки знімати, взяла мене.

Це ще не кінець моєї історії, не сподівайтесь)))