Сидіти в кріслі під час встановлення брекетів і бачити тільки яскравий світ лампи – це, м'яко кажучи, не дуже приємна процедура, а інколи навіть болюча (коли випадково зачіпляються ясна або слизова щоки). А от бачити все зі сторони, намагатися зрозуміти послідовність дій і, що гріха таїти, тихенько посміюватись – набагато цікавіше.

Мені з цим повезло: коли сестрі встановлювали брекет-систему, я залишалась в кабінеті. Що сказати: ортодонт досвідчений, свою роботу знає, робить усе чітко. А от медсестра виявилась новачком у встановленні, і він її постійно чомусь навчав: коли включати лампу, куди світити, які інструменти брати. Вона хвилювалась: ясно, що молода дівчина, лікар теж не старий хлопчина, було доволі весело бачити, як вона періодично червоніє  :-D І поки вона десь уходила, стоматолог показував мені брекетини, розповідав, як вони кріпляться, у якій послідовності і чому тримаються, також дав обрати кольори резинок (ми з сестрою це попередньо обговорили), показав на гіпсових зліпках проблемні ділянки, пояснив про особливості клею. А сестричка весь цей час із відкритим ротом сиділа :-)  і дивилась у стелю :-)

Найсмішніший момент — це коли вони вдвох (лікар і медсестра) із суперсерйозними очима дивляться в рот. Ніби там, ну… чорна діра чи дитина родиться :-)  При цьому розумію, що нічого такого там немає, але це викликає посмішку. Пожаліла, що не було можливості зробити кілька кадрів  :-D

Врешті-решт, хочу сказати, що читати про щось і бачити на власні очі – дві великі різниці. Майже все, що ортодонт мені розповів, я вже знала. Та коли побачила, як все робиться, – мабуть, це додало плюсів моєму рішенню ставити брекети і собі.