Думала-думала, про що розповісти, і вирішила: у кількох постах напишу, як я дійшла до встановлення брекетів. Може, комусь буде цікаво) Що ж, розпочнемо)

Пункт перший. Дитинство

До стоматолога я ходила рідко, зуби проблемними не були. Мабуть, через те, що їла мало солодкого. Завжди різці трошки виступали вперед, але загального виду це не псувало.

Та років в 11 моя стоматолог сказала, що можна проконсультуватися в ортодонта. Що вона особливого побачила – не сказала, та я, мабуть, і не зрозуміла би.

Дитиною я була дуже самостійною, батьки довго на роботі затримувались, а стоматологія – в сусідньому домі. Тож вирішила зробити все сама: прийшла до стоматолога, сказала: «хочу!». Вона трошки здивувалась, але відвела до ортодонта (кабінети розташовані поряд, до того ж інших пацієнтів не було). Вона мене подивилась, і лікарки почали щось на своєму «професійному» розповідати. З усього того я зрозуміла, що через кілька днів треба з'явитися на зліпок. От і все.

Дитина прийшла до ортодонта з замиранням серця: що воно таке буде? Мене чекала несподіванка: в неї були практиканти. Кілька дівчат і хлопців змусили мене нервувати, хоча нічого не казали образливого та не сміялись, але якось незвично було роззявити рота перед такою аудиторією. Процес зліпків також не був страшним: приємна м'ятна штуковина, я в центрі уваги – круто)))

Після того, як все було готово, мене ще раз подивились всі студенти. Тож, я була зіркою))) усю ситуацію зіпсували залишки матеріалу. Це зараз стоматолог обережно видаляє все зайве вологою серветкою, а тоді змивала сама після того, як встала з крісла. Була в шоці: поналипало на щоки, на шию (!!! як воно туди потрапило?!!), опинилось на светрі та під ним. Виявляється, я вся така зелена сиділа перед ними і відчувала себе центром всесвіту. Ото сором…

Далі буде))