Глибокий прикус патологія прикусу, яка зустрічається майже також часто, як дистальний прикус. Відмінною рисою глибокого прикусу є те, що зуби верхнього ряду при зіткненні щелеп на третину або більше перекривають зуби нижнього ряду.

Будь який неправильний прикус негативно впливає не тільки на здоров'я зубів і ясен, але і частково  впливає і на здоров'я всього організму. Винятком не є і глибокий прикус.

Через що саме у людини починає формуватися глибокий прикус? Причини багато в чому схожі з тими, при яких формується дистальний прикус:

• тривале смоктання дитиною різних предметів (соски, олівців, ворота сорочки і т.п.);
• формування та дитини неправильної постави;
• неправильне положення дитини під час сну;
• наявність рахіту або інших захворювань кісткової системи;
• занадто пізніше привчання дитини до твердої їжі.

До чого веде наявність глибокого прикусу і чи потрібно його виправляти? Відповіддю на друге питання є однозначне «так», тому такий прикус може призвести до серйозних наслідків, а саме:

• підвищений ризик виникнення і розвитку захворювань тканин пародонта;
• труднощі, пов'язані з будь-якими ортопедичними маніпуляціями (протезування зубів тощо);
• порушення естетики особи;
• підвищений ризик травм слизової оболонки рота;
• підвищений ризик порушення функцій ковтання.

Як і інші види аномалій прикусів, глибокий прикус набагато легше коригувати в дитячому віці. Методи виправлення глибокого прикусу можуть бути різні. В першу чергу вони залежать від віку людини.

На етапі формування зубів формування такого прикусу вдається уникнути, діючи на причину появи аномалії. При виправленні прикусу у віці дитини від шести до дванадцяти років успішно використовуються вестибулярні пластинки, капи для зубів. У дорослому віці для виправлення глибокого прикусу застосовуються спеціальні брекет-системи.

Відкритий прикус — одна з патологій прикусу, характерна тим, що зуби нижнього і верхнього ряду не змикаються при змиканні щелеп. З точки зору жувальних функцій відкритий прикус приносить людині набагато більше незручностей, ніж більшість інших патологій, пов'язаних з прикусом. Погано пережована їжа викликає захворювання шлунка. Якщо такий прикус не виправляти, то часто в дорослому віці зовні буде спостерігатися помітна деформація кістково-щелепної системи.

Основними причинами формування відкритого прикусу є:

• тривале смоктання дитиною соски або будь-яких інших предметів;
• пухлинні утворення на мові;
• серйозні проблеми, пов'язані з диханням через ніс;
• рахіт та інші захворювання кісткової системи.

Лікарі виділяють два види відкритого прикусу: істинний або травматичний. Якщо істинний формується за рахунок аномалії кістково-щелепної системи (рахіт, спадкові ознаки), то травматичний за рахунок зловживання певними звичками (найпоширеніша — постійне смоктання соски або пальця).  Істинний відкритий прикус коригуванню піддається набагато складніше, ніж травматичний.

Оскільки будь-який різновид відкритого прикусу веде до серйозних захворювань, то виправляти такий прикус, безумовно, потрібно. У дитячому віці такий прикус в більшості випадків вдається коригувати виключивши причину його появи. У дорослому віці, відкритий прикус, як і інші аномалії, піддається коректуванню в результаті тривалого носіння брекет-систем.

Запущений відкритий прикус веде до таких наслідків:

• подовження нижньої частини обличчя непропорційно верхній;
• порушення функцій ковтання;
• серйозні порушення жувальних функцій;
• порушення дикції.
  

Мезіальний прикус- патологія формування кістково-щелепної системи, характерна тим, що нижня щелепа більш розвинена, тобто вона є висунутою вперед по відношенню до верхньої щелепи. Мезіальний прикус, як патологія, зустрічається помітно рідше, ніж дистальний прикус. Такий прикус надає особі людини мужність, тому в народі таку патологію часто називають «мужній підборіддя».

Основними причинами, в результаті чого формується дана патологія, є:

• травма дитини при його пологах;
• регулярне неправильно положення дитини під час сну;
• захворювання, пов'язані з рахітом; занадто тривала зміна молочних зубів на корінні;
• погана спадковість.

До чого веде мезіальний прикус і чи потрібно його виправляти? Безумовно, виправляти такий прикус потрібно, тому його наслідки досить негативні. До основних наслідків такого прикусу відносяться:

• помітні порушення форми обличчя, особливо його нижньої частини;
• збільшений ризик виникнення захворювань пародонту;
• труднощі, пов'язані навіть з нескладним протезуванням зубів, а також з імплантацією;
• погане пережовування їжі;
• збільшені ризики захворювань скроневих кісток.

Виправляти мезіальний прикус анітрохи не легше, ніж дистальний. З цієї причини дуже важливим є ще в дитячому віці запобігти його появі. У разі якщо прикус вже став розвиватися, як мезіальний, то і виправляти його значно легше на етапі формування. На ранньому етапі можна вплинути на швидкість розвитку кістково-щелепної системи, тобто простимулювати розвиток верхньої щелепи і по можливості сповільнити розвиток нижньої.

У дорослому віці при несильній патології щелеп при мезиальному прикусу призначають носіння брекет систем. Якщо патологія є сильно вираженою, то вдаються до хірургічного втручання.

І, тим не менш, людям з мезіальним прикусом важливо пам'ятати, що це не є вироком. Найкраще не запускати дану проблему, в даний час стоматологія з успіхом справляється з корекцією мезиального прикусу.

Перехресний прикус — аномальна зміна прикусу, характерне тим, що спостерігається зсув однієї щелепи відносно іншої в одну із сторін або звуження однієї з щелеп. Перехресний прикус зустрічається рідше, ніж дистальний, проте для людей, у яких він є, він приносить безліч незручностей. Як правило, у людини помітно порушується симетрія обличчя, з'являються серйозні проблеми, пов'язані з пережовуванням їжі.

Через що формується перехресний прикус? До основних причин можна віднести:

• занадто пізня (або навпаки дуже рання) заміна молочних зубів корінними;
• хронічний отит в дитячому віці;
• спадкова схильність;
• нерівномірний розвиток верхньої та нижньої зубних дуг.

До чого призводить перехресний прикус і чи потрібно його виправляти?

Перш за все, перехресний прикус — це практично гарантія того, що у людини будуть серйозні захворювання пародонту. При пережовуванні їжа буде постійно потрапляти стикатися з яснами, що майже завжди викликає появи ясенних кишень. До того ж у більшості випадків такий прикус призводить до проблем зі шлунково-кишковим трактом.

Безумовно, виправляти прикус потрібно. У дитячому віці дуже важливо, щоб заміна молочних зубів на корінні відбувалася рівномірно. За статистикою саме занадто раннє випадання молочних зубів і потім довгий час відсутність корінних є головною причиною формування такого прикусу.

Лікування в дитячому віці такого прикусу завжди проводиться шляхом видалення причини його появи. На сьогоднішній день стоматологія дозволяє з успіхом це робити. У дорослому віці правити такий прикус значно складніше, однак спеціальні брекет-системи дозволяють це робити. Головним при цьому є як можна більш раннє звернення до лікаря, оскільки захворювання пародонту будуть значно ускладнювати коригування такого прикусу.

Дистальний прикус — найпоширеніша аномалія прикусу. Характерною особливістю даної аномалії є помітне висунення вперед зубів верхнього ряду по відношенню до зубів нижнього ряду. Дистальний прикус може бути викликаний трьома факторами: надмірно сильний розвиток верхньої щелепи, недорозвинена нижня щелепа, третій фактор — збіг двох перших. Не всі люди з дистальним прикусом звертають увагу на цю аномалію. Причому, більшість людей, що звертаються з цією проблемою до ортодонта, в першу чергу стурбовані естетичними питаннями, хоча така аномалія прикусу є, м'яко кажучи, небажаною з точки зору здоров'я людини.

Так через що формується такий прикус? Причин досить багато. Найпоширенішими з них є:

• тривале смоктання дитиною соски (та інших предметів), пізній перехід на тверду їжу;
• різні ЛОР проблеми в дитячому віці (сюди можна віднести не тільки проблеми пов'язані з тим, що дитина більше дихає ротом, ніж носом, а й просто часті запальні захворювання носоглотки);
• формування неправильної постави у дитини;
• рання втрата молочних зубів.

Менш поширеною причиною є генетична схильність людини до даної патології. До чого веде дистальний прикус і чи потрібно його виправляти?

Звичайно, шкода від такого прикусу багато в чому залежить від ступеня аномалії розвитку кістково-щелепної системи. Зовсім незначна аномалія може не представляти помітноі небезпеки здоров'ю людини, а от про серйозну аномалію так сказати не можна.  Негативними наслідками дистального прикусу є:

• високий ризик розвитку карієсу задніх зубів;
• високі ризики, пов'язані з виникненням захворювань пародонту;
• патологія функції ковтання;
• труднощі протезування та імплантації зубів.

Як і лікування інших видів аномалій прикусу, дистальний прикус набагато легше лікувати в дитячому віці. Коли прикус тільки формується лікування, як правило, зводиться до встановлення знімних капп або трейнерів.

У дорослому віці дану аномалію прикусу лікувати набагато складніше. При лікуванні використовується брекет-система, а також досить часто ще спеціальна лицьова дуга. Паралельно проводиться міотерапія, метою якої є зміцнення жувальних м'язів. Період лікування тривалий. Залежно від тяжкості аномалії може займати від року до чотирьох років.

Неправильний прикус — поширена проблема для багатьох дітей і особливо дорослих. Точна наука статистика непохитна: до 90% населення розвинених країн страждають тими чи іншими відхиленнями в будові щелепно-лицьової області.
Проте всього кілька десятків років тому вважалося, що виправляти прикус необов'язково. Але без красивої посмішки виробити необхідне позитивне враження в роботі або в особистому житті вкрай важко. Більш того, за твердженням психологів, кривизна зубів на підсвідомому рівні сприймається як агресія. Мабуть про цей факт здогадували і наші предки. Адже перші ортодонти почали працювати над красивими посмішками людей ще в Давньому Єгипті.

Тоді для корекції зубного ряду застосовували золотий дріт, нитки і шліфувальні матеріали. Сьогодні в розпорядженні лікарів останні досягнення науки, завдяки яким процес виправлення прикусу стає все менш неприємним.
Проблеми з прикусом можуть бути як вродженими, так і набутими. У першому випадку, це особливості генетики, якими пацієнта «нагородили» батьки. Їх також можна виправити, але, на жаль, не можна запобігти. У другому випадку неправильного прикусу можна було б уникнути. Батькам важливо знати, що ця аномалія може розвинутися навіть при порушенні дихання дитини: якщо малюк дихає через рот, то його мова постійно впирається в небо, що призводить до неправильного розвитку прикусу. Крім того, такі звички, як смоктання пальця або будь-яких інших предметів, прікушування нижньої чи верхньої губи, також призводять до порушення розвитку правильного розвитку щелепно-лицьової області. Будь-які запальні та інфекційні захворювання можуть шкідливо діяти на формування кісток.
На щастя, прикус можна виправити не тільки в дитячому віці. У кріслі ортодонта виявляються люди в зрілому віці. Позитивний результат лікування залежить від кваліфікації стоматолога, який призначає лікування, і дисциплінованості пацієнта, який виконує приписи лікаря. Один з недоліків лікування — це його тривалість. Ходити протягом довгих місяців і років з брекетами готові далеко не всі.

Неправильний прикус призводить до порушень в області скронево-нижньощелепного суглоба -це один з найскладніших суглобів в організмі людини. Так, решта суглоби виконують руху тільки в двох напрямках, а скронево-нижньощелепний здатний рухатися в трьох. В результаті володар неправильного прикусу відчуває біль при жуванні, головні болі.
Порушення дикції, картавість і шепелявість також часто зустрічаються при неправильному прикусі. Справа в тому, що зуби, як відомо, беруть участь у формуванні звуків нарівні з губами і мовою, тому патології у їх розвитку неминуче ведуть до проблем артикуляції. У цьому випадку жоден логопед не зможе допомогти пацієнтові правильно вимовляти звуки.

Плюс до всього, володар неправильного прикусу не зможе захоплюватися таким модним хобі, як дайвінг. Справа в тому, що на сьогоднішній день виробники випускають тільки загубники для людей з нормальним прикусом.

Точно визначити прикус може лікар-ортодонт. Однак будь-яка людина, знаючи основні ознаки фізіологічного прикусу та патології прикусу, може самостійно оцінити стан своєї зубощелепної системи і при необхідності вчасно звернутися до лікаря.
При оцінці власного прикусу в першу чергу зверніть увагу на симетрію нижньої половини обличчя. У людей з фізіологічним прикусом особа практично симетрично.
Під час прийому їжі зверніть увагу, чи однаково вам зручно жувати на праву і ліву сторону, які жувальні рухи ви при цьому робите. Переважання вертикальних «розчавлювальних» рухів над горизонтальними «розтираючими» може бути при наявності різних блоків, коли при повному змиканні зубів через зворотнє перекриття одного або декількох зубів неможливо перетирати їжу рухами нижньої щелепи вправо-вліво.
Приводом звернення до ортодонта служить також посилене відкладення зубного нальоту на окремих зубах. Якщо на деяких зубах утворюється наліт, значить, ці зуби не жують!!! Неправильно стоящі зуби майже не беруть участі в жуванні і тому погано самоочищаються.
Кровоточивість ясен, особливо в молодому віці, теж може бути наслідком патології прикусу. Жувальне навантаження на зуби з неправильно розташованою віссю спрямована на поступове зрушування зуба. Зв'язковий апарат відчуває патологічне навантаження, виникає запалення, яке можна лікувати нескінченно.
Якщо ваша дитина погано вимовляє шиплячі, не поспішайте відразу вести його до логопеда. Відвідайте спочатку кабінет ортодонта, щоб переконатися, що у дитини немає патології прикусу. Інакше ви можете просто втратити час. При відкритому і косому прикусі люди часто шепелявлять. Складка під нижньою губою у дитини може свідчити про дистальний прикус, а можливо навіть про глибокий. Таку патологію необхідно лікувати.
Як самому перевірити свій прикус?
1. Для оцінки лінії змикання зубів необхідно зробити ковтальний рух і зафіксувати зуби в такому положенні. Розімкніть губи і подивіться, в якому становищі співвідносяться верхні і нижні зуби. У нормі всі зуби повинні стикатися!

2. Вертикальна лінія, що проходить між верхніми центральними різцями, повинна збігатися з вертикальною лінією, що проходить між нижніми центральними різцями.

3. Верхні різці та ікла повинні перекривати нижні не більше, ніж на 1/3 висоти коронки зуба. Ріжучий край нижніх різців повинен стикатися з піднебінної поверхнею верхніх зубів.
4. Щічні горби верхніх жувальних зубів (молярів і премолярів) повинні знаходитися зовнішнє щічних горбів нижніх зубів.

5. Піднебінні горби верхніх зубів повинні зручно лежати на жувальних борозенках нижніх зубів.
6. Під час жувальних рухів нижньої щелепи вправо і вліво (як ніби ви розтираєте зубами їжу) моляри і премоляри робочої сторони, що жує на даний момент, не повинні втрачати контакт між собою.

Якщо ви не змогли в чомусь розібратися, чи у вас виникли сумніви — ви завжди можете звернутися до фахівця лікаря-ортодонта.

Звернення до ортодонта має одну тверду перевагу – покращення зовнішнього вигляду посмішки. Іноді єдиним засобом відновлення гарного стану зубів стають брекети. Тож, з якими проблемами треба звертатись до ортодонта за встановленням брекет-системи?

Скупчення — коли постійний зуб більший за вільне місце. Зовні це має вигляд ніби зубам не вистачає місця на щелепі, вони можуть буди викривлені або зміщені до купи.

Великі проміжки — між зубами занадто багато місця. Зустрічається коли постійний зуб менший за вільне місце. Трапляється якщо після випадіння тимчасових зубів новий занадто довго не ріс, тому сусідні зайняли його місце, а справжній «господар» випинається у бік бо не має змоги зайняти своє місце. Також виникає у випадку відсутності вільного місця, коли наявні зуби потрохи роздвигаються, аби заповнити вільне місце.

Перехресний прикус — зустрічається в передній частині щелепи і/або з боків. При цьому один чи декілька зубів розташовані не в загальній лінії, а з внутрішньої сторони. Коли щелепи стискаються, цей зуб не торкається інших, а ніби завернутий у внутрішню сторону. Ортодонти рекомендують встановлювати брекети якомога раніше, бо з часом деформується кісна тканина щелепи.

Невірний прикус — коли передня частина верхньої щелепи випинається вперед, а бічні сторони мають здавлену форму. В цьому випадку верхні зуби розташовані в нахліст і закривають нижні, а контакту між ними не має.
Виникає через непропорційне випадіння тимчасових зубів з передньої сторони аби через вади розвитку щелепи. В останньому випадку невірно могла сформуватись як вузька та витягнута верхня частина, так і нижня — здавлена і більш широка.

Випинання нижньої щелепи — нижні зуби видвинуті поперед верхніх. Виникає через недостатній розвиток верхньої щелепи і/або розростання нижньої. Випинання також може бути викликане загнутими верхніми різцями, які не дозволяють стулити щелепи без випячування нижньої щелепи назовні.

«Відкритий» прикус — недостатньо вертикальне положення зубів, якщо кілька зубів, за звичай з передньої сторони, не притискаються до нижніх. За деякими даними викликається через смоктання пальця, підпирання язиком або через нерівномірний ріст щелепи. Причини виникають у дитинстві, коли відбувається формування кісток, тому звертатись до лікаря бажано відразу після помічання недоліків розвитку.

Перші ознаки перелічених проблем проявляються ще в дитинстві, але звернутись за допомогою можна і у зрілому віці. Застарілі деформації гірше піддаються виправленню тому часу буде витрачено більше, але впевненість в собі та можливість уникнути розвитку багатьох захворювань ротової порожнини, шлунку та навіть легень варті того.