Мезіальний прикус- патологія формування кістково-щелепної системи, характерна тим, що нижня щелепа більш розвинена, тобто вона є висунутою вперед по відношенню до верхньої щелепи. Мезіальний прикус, як патологія, зустрічається помітно рідше, ніж дистальний прикус. Такий прикус надає особі людини мужність, тому в народі таку патологію часто називають «мужній підборіддя».

Основними причинами, в результаті чого формується дана патологія, є:

• травма дитини при його пологах;
• регулярне неправильно положення дитини під час сну;
• захворювання, пов'язані з рахітом; занадто тривала зміна молочних зубів на корінні;
• погана спадковість.

До чого веде мезіальний прикус і чи потрібно його виправляти? Безумовно, виправляти такий прикус потрібно, тому його наслідки досить негативні. До основних наслідків такого прикусу відносяться:

• помітні порушення форми обличчя, особливо його нижньої частини;
• збільшений ризик виникнення захворювань пародонту;
• труднощі, пов'язані навіть з нескладним протезуванням зубів, а також з імплантацією;
• погане пережовування їжі;
• збільшені ризики захворювань скроневих кісток.

Виправляти мезіальний прикус анітрохи не легше, ніж дистальний. З цієї причини дуже важливим є ще в дитячому віці запобігти його появі. У разі якщо прикус вже став розвиватися, як мезіальний, то і виправляти його значно легше на етапі формування. На ранньому етапі можна вплинути на швидкість розвитку кістково-щелепної системи, тобто простимулювати розвиток верхньої щелепи і по можливості сповільнити розвиток нижньої.

У дорослому віці при несильній патології щелеп при мезиальному прикусу призначають носіння брекет систем. Якщо патологія є сильно вираженою, то вдаються до хірургічного втручання.

І, тим не менш, людям з мезіальним прикусом важливо пам'ятати, що це не є вироком. Найкраще не запускати дану проблему, в даний час стоматологія з успіхом справляється з корекцією мезиального прикусу.

Дистальний прикус — найпоширеніша аномалія прикусу. Характерною особливістю даної аномалії є помітне висунення вперед зубів верхнього ряду по відношенню до зубів нижнього ряду. Дистальний прикус може бути викликаний трьома факторами: надмірно сильний розвиток верхньої щелепи, недорозвинена нижня щелепа, третій фактор — збіг двох перших. Не всі люди з дистальним прикусом звертають увагу на цю аномалію. Причому, більшість людей, що звертаються з цією проблемою до ортодонта, в першу чергу стурбовані естетичними питаннями, хоча така аномалія прикусу є, м'яко кажучи, небажаною з точки зору здоров'я людини.

Так через що формується такий прикус? Причин досить багато. Найпоширенішими з них є:

• тривале смоктання дитиною соски (та інших предметів), пізній перехід на тверду їжу;
• різні ЛОР проблеми в дитячому віці (сюди можна віднести не тільки проблеми пов'язані з тим, що дитина більше дихає ротом, ніж носом, а й просто часті запальні захворювання носоглотки);
• формування неправильної постави у дитини;
• рання втрата молочних зубів.

Менш поширеною причиною є генетична схильність людини до даної патології. До чого веде дистальний прикус і чи потрібно його виправляти?

Звичайно, шкода від такого прикусу багато в чому залежить від ступеня аномалії розвитку кістково-щелепної системи. Зовсім незначна аномалія може не представляти помітноі небезпеки здоров'ю людини, а от про серйозну аномалію так сказати не можна.  Негативними наслідками дистального прикусу є:

• високий ризик розвитку карієсу задніх зубів;
• високі ризики, пов'язані з виникненням захворювань пародонту;
• патологія функції ковтання;
• труднощі протезування та імплантації зубів.

Як і лікування інших видів аномалій прикусу, дистальний прикус набагато легше лікувати в дитячому віці. Коли прикус тільки формується лікування, як правило, зводиться до встановлення знімних капп або трейнерів.

У дорослому віці дану аномалію прикусу лікувати набагато складніше. При лікуванні використовується брекет-система, а також досить часто ще спеціальна лицьова дуга. Паралельно проводиться міотерапія, метою якої є зміцнення жувальних м'язів. Період лікування тривалий. Залежно від тяжкості аномалії може займати від року до чотирьох років.

Точно визначити прикус може лікар-ортодонт. Однак будь-яка людина, знаючи основні ознаки фізіологічного прикусу та патології прикусу, може самостійно оцінити стан своєї зубощелепної системи і при необхідності вчасно звернутися до лікаря.
При оцінці власного прикусу в першу чергу зверніть увагу на симетрію нижньої половини обличчя. У людей з фізіологічним прикусом особа практично симетрично.
Під час прийому їжі зверніть увагу, чи однаково вам зручно жувати на праву і ліву сторону, які жувальні рухи ви при цьому робите. Переважання вертикальних «розчавлювальних» рухів над горизонтальними «розтираючими» може бути при наявності різних блоків, коли при повному змиканні зубів через зворотнє перекриття одного або декількох зубів неможливо перетирати їжу рухами нижньої щелепи вправо-вліво.
Приводом звернення до ортодонта служить також посилене відкладення зубного нальоту на окремих зубах. Якщо на деяких зубах утворюється наліт, значить, ці зуби не жують!!! Неправильно стоящі зуби майже не беруть участі в жуванні і тому погано самоочищаються.
Кровоточивість ясен, особливо в молодому віці, теж може бути наслідком патології прикусу. Жувальне навантаження на зуби з неправильно розташованою віссю спрямована на поступове зрушування зуба. Зв'язковий апарат відчуває патологічне навантаження, виникає запалення, яке можна лікувати нескінченно.
Якщо ваша дитина погано вимовляє шиплячі, не поспішайте відразу вести його до логопеда. Відвідайте спочатку кабінет ортодонта, щоб переконатися, що у дитини немає патології прикусу. Інакше ви можете просто втратити час. При відкритому і косому прикусі люди часто шепелявлять. Складка під нижньою губою у дитини може свідчити про дистальний прикус, а можливо навіть про глибокий. Таку патологію необхідно лікувати.
Як самому перевірити свій прикус?
1. Для оцінки лінії змикання зубів необхідно зробити ковтальний рух і зафіксувати зуби в такому положенні. Розімкніть губи і подивіться, в якому становищі співвідносяться верхні і нижні зуби. У нормі всі зуби повинні стикатися!

2. Вертикальна лінія, що проходить між верхніми центральними різцями, повинна збігатися з вертикальною лінією, що проходить між нижніми центральними різцями.

3. Верхні різці та ікла повинні перекривати нижні не більше, ніж на 1/3 висоти коронки зуба. Ріжучий край нижніх різців повинен стикатися з піднебінної поверхнею верхніх зубів.
4. Щічні горби верхніх жувальних зубів (молярів і премолярів) повинні знаходитися зовнішнє щічних горбів нижніх зубів.

5. Піднебінні горби верхніх зубів повинні зручно лежати на жувальних борозенках нижніх зубів.
6. Під час жувальних рухів нижньої щелепи вправо і вліво (як ніби ви розтираєте зубами їжу) моляри і премоляри робочої сторони, що жує на даний момент, не повинні втрачати контакт між собою.

Якщо ви не змогли в чомусь розібратися, чи у вас виникли сумніви — ви завжди можете звернутися до фахівця лікаря-ортодонта.

Звернення до ортодонта має одну тверду перевагу – покращення зовнішнього вигляду посмішки. Іноді єдиним засобом відновлення гарного стану зубів стають брекети. Тож, з якими проблемами треба звертатись до ортодонта за встановленням брекет-системи?

Скупчення — коли постійний зуб більший за вільне місце. Зовні це має вигляд ніби зубам не вистачає місця на щелепі, вони можуть буди викривлені або зміщені до купи.

Великі проміжки — між зубами занадто багато місця. Зустрічається коли постійний зуб менший за вільне місце. Трапляється якщо після випадіння тимчасових зубів новий занадто довго не ріс, тому сусідні зайняли його місце, а справжній «господар» випинається у бік бо не має змоги зайняти своє місце. Також виникає у випадку відсутності вільного місця, коли наявні зуби потрохи роздвигаються, аби заповнити вільне місце.

Перехресний прикус — зустрічається в передній частині щелепи і/або з боків. При цьому один чи декілька зубів розташовані не в загальній лінії, а з внутрішньої сторони. Коли щелепи стискаються, цей зуб не торкається інших, а ніби завернутий у внутрішню сторону. Ортодонти рекомендують встановлювати брекети якомога раніше, бо з часом деформується кісна тканина щелепи.

Невірний прикус — коли передня частина верхньої щелепи випинається вперед, а бічні сторони мають здавлену форму. В цьому випадку верхні зуби розташовані в нахліст і закривають нижні, а контакту між ними не має.
Виникає через непропорційне випадіння тимчасових зубів з передньої сторони аби через вади розвитку щелепи. В останньому випадку невірно могла сформуватись як вузька та витягнута верхня частина, так і нижня — здавлена і більш широка.

Випинання нижньої щелепи — нижні зуби видвинуті поперед верхніх. Виникає через недостатній розвиток верхньої щелепи і/або розростання нижньої. Випинання також може бути викликане загнутими верхніми різцями, які не дозволяють стулити щелепи без випячування нижньої щелепи назовні.

«Відкритий» прикус — недостатньо вертикальне положення зубів, якщо кілька зубів, за звичай з передньої сторони, не притискаються до нижніх. За деякими даними викликається через смоктання пальця, підпирання язиком або через нерівномірний ріст щелепи. Причини виникають у дитинстві, коли відбувається формування кісток, тому звертатись до лікаря бажано відразу після помічання недоліків розвитку.

Перші ознаки перелічених проблем проявляються ще в дитинстві, але звернутись за допомогою можна і у зрілому віці. Застарілі деформації гірше піддаються виправленню тому часу буде витрачено більше, але впевненість в собі та можливість уникнути розвитку багатьох захворювань ротової порожнини, шлунку та навіть легень варті того.