Часто важливі речі стаються спонтанно, неочікувано та в то й же час так вчасно. Сьогодні було зроблено власне нове відкриття. І знову ж таки, як я раніше до цього не додумалась? Питання без відповіді. Мабуть, на все є свій час.
Ще коли я серйозно почала займатися власною зовнішністю, я кожного дня намагалася знаходити якусь мотивацію для того, щоб і надалі продовжувати цей шлях, запевняти себе в тому, що всі жертви варті результату. І це безумовно так! Моє життя відтоді змінилося на сто вісімдесят градусів. Прикладом такої мотивації були якісь відеоролики, популярні телешоу, просто фотоматеріали і навіть мої знайомі. Тобто те, що забезпечувало тонус мого прагнення до ідеального образу себе.
У випадку лікування зубів, я просто забула про можливість такого роду самопідтримки. І справді, чому б не переглядати кожного ранку фото якихось відомих людей із гарними посмішками, і нехай вони не носили брекети, проте вони ж мають рівні та білі зубки, а це і є те, до чого прагнемо ми, брекетоносці!
Вірогідність того, що зараз брекети встановлюють заради підтримання модної тенденції не є високою, принаймні, мені так здається. Це як було, так і буде ще багато років одним із найкращих способів вирішення проблеми кривих зубів.
Іноді навіть мій рівень мотивації може зашкалювати. Так, коли я дізналася, що можливе хірургічне втручання, я ані трохи не злякалася, а, навпаки, була згодна на будь-які маніпуляції стоматолога, типу йому видніше, і мені ж буде гірше, якщо буду пручатися чи відмовлятися від такого лікування.
Та як вже можна було здогадатися, то було давно, ніякого хірургучного втручання й досі не було, а я в принципі й не проти. Хотілося б уже якихось суттєвих та різких змін, неочікуваних як для оточуючих, так і для самої себе.
Коли мені ставили останню дугу, я розраховувала ну максимум місяці на чотири, хоча мені й казали, що остання не означає, що вже скоро зніматимуть всю арматурку. З того моменту минуло десь півтора роки… так вони й жили)
Ще одна цікавинка, яка не дає мені спокою, ну, не те, щоб прям таки не дає, проте зачіпає) Кожного прийому, асистентка мого стоматолога запитує як мої справи, а я кожного разу даю ту саму відповідь: «Краще Ви мені скажіть, як мої справи!»)
Хоча я кожного разу майже точно вгадую, що вона мені скаже, та з іншого боку, це дуже мило та ввічливо. Приємно, коли про тебе турбуються, або принаймні роблять вигляд. Пам'ятають, що там трапилося з твоїми зубами, куди що посунулося і все таки.
Іноді навіть такі дрібнички піднімають настрій, чим мотивують на подальше життя без невтримної печалі) Їх не треба довго шукати, вони завжди поряд, треба просто зрозуміти, що то є, сфокусувати на цьому свою увагу і вам гарантовано це декілька відсотків заряду енергії)
Далі буде