Згадайте той момент, коли до Ваших рук потрапляє нова річ. Вона бездоганна, бажана, Ви жадали її. Недоспані ночі, як то кажуть, сплю і бачу, також присвячувались їй. Ви будете плекати її, немов маленьку дитинку, ніхто, окрім Вас не зможе її торкатись, доки Ви того не захочете чи не дозволите. Це ВАШЕ! І все тут. Це може бути що завгодно, все що Ви можете уявити, від нових кросівок до нових брекетів)
Власне щодо брекетів. До будь-якого пристрою чи механізму мала б бути в комплекті інструкція по експлуатації. У нашому випадку це чіткі та конкретні настанови стоматолога, прохання, вимоги, побажання, в залежності від рівня пофігізму брекетонсця) В першу чергу це прохання щодо дотримання елементарної, здавалося б на перший погляд, гігієни.
Чесно кажучи, я трішки почала прозрівати, коли мені видали список всього необхідного для підтримання все тієї ж гігієни. Особливо враховуючи те, що чистити зуби слід після кожного прийому їжі. Всілякі щітки і щіточки, ополіскувачі, спеціальні пасти, зубні нитки тощо. Тобто для мене було б достатньо звичайної пасти та щітки, навіщо всі ці навороти?) Ну добре, ще маленькі щіточки взяла б, бо то зручно та дійсно необхідно. А решта, ну то таке вже, для лакшері клієнтів)
Та, звичайно, з самого початку (досі підживлюю той образ маленької наївної дівчинки) я ретельно дотримувалась всіх вказівок вельмиповажного пана стоматолога. Кожен із перших прийомів був немов фейсконтроль, страшно було б почути негативний коментар. Одного разу переді мною до кабінету зайшла дівчинка, так от вона отримала добрячої прочуханки. Мабуть, то ще з того моменту в мене з'явився такий страх. Я не могла такого допустити, адже в першу чергу, це в моїх власних інтересах, а з другого боку, це ніби то питання певної репутації.
Я дійсно чистила зуби після кожного прийому їжі і навіть більше, проте коли коли мій «лічильник» перевалив вже на другий рік, якось потихеньку я почала забивати на всі ці настанови. Зрозуміла, що від цього не зміниться абсолютно нічого. І що слід додати, від цього таки нічого і не змінилося)
З таким поворотом подій, починаєш вірити у те, що правила дійсно існують для того, щоб іх порушувати.
Мораль тієї думки була простою. Все чого ми так бажали, чого так прагнули спочатку є таким цінним та дорогим, але тільки спочатку. Надалі все таке важливе стає звичайним, таким же буденним, як і всі наші речі, чи події, чи свята. Адже свята також в один чудовий момент перестають ними бути. Ми втрачаємо смак, цікавість, захоплення. Чи втрачаємо ми щось від цього? Питання вже зовсім іншого характеру. Мабуть, то є просто факт, так трапляється і все тут. На деякі запитання краще не шукати відповіді.
Так і саме очікування. Завтра день прийому, можливу я дізнаюся дійсно щось нове, а можливо я уже вкотре почую:«Люкс. Все чудово!» *dash* І будучи більш раціональною людиною, схиляюся до останнього варіанту.
Не настав ще мій час! *yes*
Далі буде