Йшов 845 день *shock*
Десь глибоко в душі, я розумію, що хотілось би й до тисячі дотягнути. Ну а що?) Сотнею більше, сотнею менше, яка вже різниця. Зато була б Юліна тисяча, ну хоч десь :-D
За такий доволі немаленький термін «знайомства» з усіма стоматологічними тонкощами та всілякими нюансами можна було помітити деякі дивні речі, які відбуваються чи проявляються з певною періодичністю.
Взагалі то я людина, яка вірить у все, в тому розумінні, що не заперечую існування як чогось фантастичного, магічного, потойбічного, містичного, так і чогось наукового, раціонального, вже доведеного. Схиляюсь до думки, що у світі не може бути нічого абсолютного, або ж ми не можемо стовідсотково бути впевненими в правильності чи достовірності будь-чого. Це абсурдно та безглуздо.
Все це кружляння навколо чогось та ніби то нічого веде до одного з моїх постійних роздумів. Чи то дивне співпадіння, чи то дійсно в цьому щось є, але перед кожним візитом до стомалотога, приблизно за день чи два в мене починає боліти вся щелепа. Я довго думала, з чим би це можна було пов'язати? Запитання скоріше риторичне, адже навіть, якщо б я і змогла знайти на нього відповідь, навряд би це мені якимось чином допомогло. Так я думала перших раза три/чотири. Далі мене вже почала дійсно цікавити така штукенція. Адже боляче було завжди, але ж не так щоб саме перед прийомом)
Вже почала формувати якісь припущення. Ось наприклад, якщо за день до прийому болить щелепа, значить з брекетами я ще надовго. Або, знову ж таки, такий біль можна пов'язувати з психосоматикою (коли якась хвороба чи просто біль виникає на основі психічного). Тобто, як завжди в очікуванні великого дива, я хвилююсь і зуби починають дружно боліти.
І щось мені підказує, що через декілька місяців я вже почну власні приказки видумувати :-D
Бо якось так виходить, що справа власне до того і йде)
Через декілька днів я знову відчую той особливий біль. А от якщо ні, то може моє передбачення було правдивим)
Від разу до кожного наступного разу втішаєш себе якось, намагаєшься щось видумувати, пояснювати якось, іноді з істеричними нотками в думках та словах. Друзі та батьки вже не знають, що казати, а тобі б тільки комусь пожалітися.
Та не для того мати квітку ростила, щоб квітка плакала в кутку!) Вона завжди казала, що в будь-якому випадку залишилось менше, ніж було) То не дуже добре втішало, але щось раціональне в тому є.
Ми наближаємось до омріяної цифри. Результат вже яким буде, а от власні рекорди долати приємно. Типу ростеш і все таке, головне створити візуальний образ прогресу, а все інше якось само собою складеться.
Власноруч створений образ успіху — основа вашого успіху!)
Всесвіт піклується про нас!)
Далі буде