Впевненість. Вона докорінно змінює людину, її поведінку, відношення до світу, ставлення до оточуючих, і навпаки, оточуючих до неї. Це невід'ємний компонент успіху. Якщо ти впевнений, то ніби увесь світ вклоняється тобі, просто валяється десь там на підлозі, цілує тобі ноги)
Існує ризик, що насправді так не буває, але самовідчуття є, так званий ефект плацебо.
До чого це я. Скажімо, брекети впевненості точно не додають, а навпаки, ситуація йде на спад. Звичайно, ти розумієш, що все буде круто, от тільки коли? Мій стоматолог пообіцяв мені, що арматурку знімуть перед Новим Роком, щоправда, я забула спитати перед яким саме :-D
Та зараз не про це.
Моє особисте життя до моменту початку кардинальних самозмін було ну таким собі, бідненьким)
Все бідкалась та думала, що з брекетами все ще гірше буде. Які там хлопці, ну чи дівчата) Залежно від смаку) Які там поцілунки! Зі мною ж навіть розмовляти ніхто не захоче, я ж немов те опудало, з кривими зубами та й вони перетягнуті залізяччам! Ну звичайно, пересічний мазохіст не відмовить собі в хвилинці задоволення, не прогавить той шанс, ще раз принизити себе, притопити самоцінку трішки, щоб не випливала за буйки) Проте, чи то зірки так склалися, чи то дійсно зміни пішли мені на користь, але дійсно таки життя стало налагоджуватись. Незважаючи ні на що, безліч нових знайомств, несамовитих пригод, вечірок, емоцій. Ти живеш і відчуваєш це, вільно дихаєш.
До того ж, слід не забувати про купу невиправданих стереотипів, страхів та комплексів, які на них базуються. Все що ми знали чи знаємо, бачили/чули, думали, наші стійкі переконання чи ще щось, все це утворилося завдяки так званій соціалізації. Соціум нав'язав, що брекети це не гарно, то так і є. Я не хочу узагальнювати та кидати всіх до однієї купи, але приблизно так воно і є. Перше, що так сильно впливає на ніжну та тендітну психіку типового брекетоносця (а скоріше всього, це особа підліткового чи юнацького віку) це зовнішні віяння, будь то кіно, преса, телебачення, по суті, то не важливо, процес іде, система працює. Вразлива свідомість стає ще вразливішою і попередити це майже неможливо.
Так і я, страшно боялася ще з дитинства брекетів, то був немов смертний вирок. Враховуючи той факт, що в десятому класі мені довелося почати носити окуляри. Це був би просто каламбур, повне підтвердження того ретельно вишколеного образу бридкого каченяти, ну ви зрозуміли. Щоправда окуляри й досі доводиться носити, так що, все ж таки образ підтвердили)
Та, зрештою, всі ці перешкоди не завадили почуватися впевненою в собі особистістю, жити повнноцінним життям і не звертати уваги на всілякі там соціальні норми.
Мені здається, це гостре питання, яке стоїть перед кожним брекетоносцем, особливо на початку шляху. І кожний вирішує його спираючись тільки на власний життєвий досвід, ну, або не вирішує) Так, тут йдеться не просто про зовнішність, красу чи еститичність, а про те, чи був сенс ставити брекети, якщо в результаті це нічого більше не дасть, окрім все ж тої краси?
Тож, впевненості всім нам та раціональності)
Далі буде