Як я вже писала раніше, одного разу я вирішила кардинально змінити себе. Пунктами тих змін мали стати недоліки, які вже дуже давно тривожили мене, а їх виправлення я відкладала у довгий ящик.
Так разом із встановленням брекетів, я почала дотримуватися певної дієти, яка зараз вже є дуже популярною. Спочатку я думала, що це буде дуже важко, типу це ж дієта, треба уважно слідкувати за всім, щоб зайвого не схопити) до того ж, був присутній певний перелік обмежень в продуктах. І тут я приємно здивувалася, адже більшість таких продуктів співпадали з тими, про які говорив стоматолог, та не просто говорив, а таки наголошував на тому, що якщо моя ласка та хоча б трішечки терпіння то все буде добре і люксово, але за однієї умови — не гризти та не запихатися всім, що потрапляє в руки, особливо з великої голодовки, типу горіхів, яблук, морозива, грильяжних тортів, цукерок, насіння, жуйок!!! (а тут ще 100500 найменувань всього твердого, липкого та солодкого).
Про жуйки. То було єдине солоденьке, що я могла "їсти", враховуючи ще й обмеження по дієті.
Знову розвіювання ще одного міфу. Жуйки до брекетів не липнуть, бо в їх вмісті відсутній цукор. Хоча, траплялися поодинокі випадки, коли були невеличкі конфузи, та то не значить, що від них слід відмовитись взагалі)
Від чого таки відмовилась — це горіхи, адже вони були протипоказані як стоматологом, так і дієтою. Тут і далі спостерігався тотальний комбо-контроль, одразу і з усіх боків.
Страшно хвилювалася, мабуть, як і всі спочатку, щоб раптом не почали відвалюватися по одному, а то й усі одразу брекети. Так було до того моменту, поки один все ж таки не відвалився. Як виявилося, то не біда)
Після цього інцеденту, вже на наступному прийомі, я з легким істеричним припадком почала пояснювати, що він відклеївся, на що мені сказали типу:«Ну ок, наступного разу приклеїмо»)
З цього моменту я зрозуміла, що це не так вже і страшно, і вже можна потихеньку гризти все те, про що так давно мріяла (вже навіть дієта дозволяла).
Апогеєм моєї відважності стало велике зелене яблуко, яке було символом твердості мого слова!)
Щось на кшталт, сказала — як відрізала! Винагорода була присвячена тому моменту, що якщо після чергового візиту до стоматолога я не дізнаюся тієї омріяної новини, то куплю велике та соковите яблуко та вкушу його!)
Але не так сталося, як гадалося. Купити — купила, але вкусити нормально так і не змогла, адже вся моя щелепа «поїхала» вверх разом із брекетами, і це було дуже боляче. Очікуваної насолоди я так і не відчула. Місія провалена ыз страшенним гуркотом. Але знову ж таки, то не біда, коли під рукою є ніж.
Мораллю цієї частини розвповіді історії мого життя з арматуркою є те, що:
--> не завжди слід дотримуватись строго визначених правил)
--> навіть дуже неприємні речі, поєднуючись, можуть утворити несподівано приємну та виграшну пропозицію)
--> ризикувати слід завжди! як мінімум так просто цікавіше
--> і вже традиційно, слід шукати у всьому позитив)
Далі буде