Завжди у чомусь є перший крок. І пригадую коли вперше зміг взятися і піти до стоматолога на консультацію щодо брекетів. Як сьогодні пригадуються слова лікаря що треба тримати прикус щоб зуби рівнялися. Але ж не завжди то вдавалося робити і інколи воно забувалося.

Але хочу сказати що все-таки брекети роблять також життя і веселішим. Ось наприклад якщо трапляються якісь суперечки досить тільки посміхнутись і все налагоджується. Якось вже і не знаю як бути без цих брекетів колись.

Є у мене подруга. Так у неї вийшла цікава і доволі смішна історія із брекетами. Вона пішла ставити їх разом із молодшою сестричкою щоб тій не було так страшно. Плюс до цього вона хотіла так налякати хлопця який завжди до неї чіплявся із запрошенням в кіно на прогулянки в ресторани. Так вийшло що з брекетами вона йому сподобалась ще більше. Тож не витримала залицянь вона і дала одного разу згоду на просту дружню прогулянку. Саме ця «дружня прогулянка» і привела їх обох під вінець. І вони дуже щасливі разом. Вона не жалкує що погодилася на прогулянку і тим паче що звела своє тодішнє життя з брекетами.

Так що висновок напрошується сам собою потрібно завжди робити крок у перед. Хоч той крок і перший та якщо він у правильному напрямку то він правильний *hi*