Краще пізно, ніж ніколи
Мабуть, кожен з нас має якусь мрію, прагне чогось, та не просто плекає свої думки, а втілює їх в життя. Так і я. В один момент вирішила повністю змінити себе. Якраз частиною програми цих змін і стали брекети!)
Мої зуби були криві з самого дитинства, маю добру вдачу, падаю з періодчичністю 1 раз на півроку/рік з відповідними наслідками. Тоді то була моя щелепа, якою я наропоролся на скляну пляшечку (мені було 2 рочки). Відтоді все пішло шкереберть, місце двійки пустувало років до 13, аж поки зуб не почав рости перпендикулярно лінії щелепи, до того ж, далеко за її межами. Хвилина печалі з цього приводу.
Спочатку я намагалася зробити це своєю «фішкою», типу якоюсь родзинкою, особливістю, втішала себе, та то все були марні спроби. Глибоко в душі, я чудово розуміла, що це є проблема, яку треба вирішувати. Я так довго вагалася: страх стоматологів vs бажання мати гарну посмішку. Останнє таки виграло в цьому батлі, правда тоді мені було вже 18 років. Я захотіла якось це все виправити, і тоді дізналася, що іншого виходу просто немає. Або все залишається як є,
або мені ставлять брекети.
З вступом до ВНЗ я зрозуміла, що носити брекети ні в якому разі не соромно, а навіть модно (дивуються з цього приводу ще й досі), тоді кількість моїх знайомих брекетоносців вже перевищувала 10, тож я мала змогу консультуватися вже майже з експертами)
Одним з таких експертів стала моя подруга, яка порекомендувала свого стоматолога.
З моменту нашої розмови я ввімкнула режим «хатіко». З палаючим вогником надії в очах, я жадала тої зустрічі, як нічого іншого в світі.
І ось настав день ікс. Перша зустріч із стоматологом. Я почуваю себе дурепою, адже розумію ледь не через слово те, що він каже) Їх так багато і вони не зрозумілі, доводиться перепитувати, і так незручно. Та то все дрібниці, головне, що я вже на шляху до своєї мрії. А йти в напрямку своєї мрії, чи хоча б лежали в напрямку своєї мрії — вже більше, ніж нічого.
Стоматолог призначає день, коли мені будуть ставити брекети на верхню щелепу. Я безмежно радію, та обурююсь водночас. Чому, ну чому тільки верхню?! Я хочу більше, хочу все і одразу!
Тоді я була наївною та неосвідченою маленькою дівчинкою, адже навіть не підозрювала, через що доведеться пройти) Тоді я була просто осліплена сяйвом яскравої перспективи рівних зубів і гарної посмішки…
Далі буде)
Мої зуби були криві з самого дитинства, маю добру вдачу, падаю з періодчичністю 1 раз на півроку/рік з відповідними наслідками. Тоді то була моя щелепа, якою я наропоролся на скляну пляшечку (мені було 2 рочки). Відтоді все пішло шкереберть, місце двійки пустувало років до 13, аж поки зуб не почав рости перпендикулярно лінії щелепи, до того ж, далеко за її межами. Хвилина печалі з цього приводу.
Спочатку я намагалася зробити це своєю «фішкою», типу якоюсь родзинкою, особливістю, втішала себе, та то все були марні спроби. Глибоко в душі, я чудово розуміла, що це є проблема, яку треба вирішувати. Я так довго вагалася: страх стоматологів vs бажання мати гарну посмішку. Останнє таки виграло в цьому батлі, правда тоді мені було вже 18 років. Я захотіла якось це все виправити, і тоді дізналася, що іншого виходу просто немає. Або все залишається як є,
або мені ставлять брекети.
З вступом до ВНЗ я зрозуміла, що носити брекети ні в якому разі не соромно, а навіть модно (дивуються з цього приводу ще й досі), тоді кількість моїх знайомих брекетоносців вже перевищувала 10, тож я мала змогу консультуватися вже майже з експертами)
Одним з таких експертів стала моя подруга, яка порекомендувала свого стоматолога.
З моменту нашої розмови я ввімкнула режим «хатіко». З палаючим вогником надії в очах, я жадала тої зустрічі, як нічого іншого в світі.
І ось настав день ікс. Перша зустріч із стоматологом. Я почуваю себе дурепою, адже розумію ледь не через слово те, що він каже) Їх так багато і вони не зрозумілі, доводиться перепитувати, і так незручно. Та то все дрібниці, головне, що я вже на шляху до своєї мрії. А йти в напрямку своєї мрії, чи хоча б лежали в напрямку своєї мрії — вже більше, ніж нічого.
Стоматолог призначає день, коли мені будуть ставити брекети на верхню щелепу. Я безмежно радію, та обурююсь водночас. Чому, ну чому тільки верхню?! Я хочу більше, хочу все і одразу!
Тоді я була наївною та неосвідченою маленькою дівчинкою, адже навіть не підозрювала, через що доведеться пройти) Тоді я була просто осліплена сяйвом яскравої перспективи рівних зубів і гарної посмішки…
Далі буде)
5 комментариев