Логікою було ще спочатку все зрозуміло, що місця для виправлення виступаючих передніх зубів аж ніяк не вистачить. Я усвідомлювала, що брекети, як високотехнологічне пристосування можуть розвернути зуб на правильний кут, але якщо місця немає, то воно нізвідки не з’явиться раптом. Тому цілком очікувано, що мій лікар ортодонт виписав мені направлення до хірурга на видалення чотирьох зубів, що саме цікаве самих найздоровіших, у набагато задовільнішому стані, ніж інші. Видаленню підлягали «четвірки» на верхній та нижній щелепах. І я розуміла, що без цього важливого етапу нічого не зміниться, але я аж ніяк не хотіла приймати цю реальність, від якої нікуди не було подітися. Хоча б елементарний страх перед самим процесом, та чесно кажусь жалко втрачати свою гарну частину зубів.  :-(

Опісля кожного дня я те і робила, що настроювала себе, що без цієї міри нікуди. На все про все мені вистачило тижня, щоб перебороти усі страхи та сумніви. Що ж не зробиш заради брекетів та естетичної посмішки. Через тиждень я пішла на не дуже приємну зустріч до кабінету хірурга, який знаходився у поліклініці недалеко від мого ортодонта.

Увесь процес видалення було вирішено розділити на 2 рази, бо травма це неабияка для організму, стрес як у психологічному плані, так і фізичному. Ох, брррр зараз це все і пригадувати не хочеться, але надихає те, що це все позаду и мужньо пережито мною. Саме гірше позаду. *boast* Скільки себе пам’ятаю, то втрата свідомості при видаленні була перший раз. Це було зовсім не надовго, приблизно на хвилину, може й того менше. Річ у тім, що медична сестра дуже швидко зреагувала, та я прийшла до свідоми. Що цікаво, це було під час першого візиту, та мало повторення  другого.

Це розповідаю не для того, щоб когось залякати, а для того, щоб зацікавлені просто знали які бувають складні випадки, але це не значить, що треба падати духом. Можливо когось ці рядки підтримають та допоможуть дещо усвідомити. Наступного разу розповім скільки тривав процес реабілітації після видалення. *hi*