Поділюся невеликим черговим персональним відкриттям.

Перечитала вже в інеті роздуми різних брекетоноців з приводу того, як ставляться незнайомі та малознайомі люди до них, коли бачать «залізячки». Прийшла до висновку, що ті, в кого пройшов підлітковий вік, з розумінням ставляться до необхідності носіння брекетів. Проблеми виникають частіше у школярів, особливо у тих, хто з забезпечених сімей. Однокласники їм часто заздрять. Тому дражнять.

А от з дорослими простіше. У минулий четвер довелося спілкуватися з великою кількістю народу, при чому багато хто з них були дуже і ДУЖЕ серйозними. Жоден з цих людей, підкреслюю, жоден не звернув уваги на мої зуби і брекети. А якщо і звернув, то ставилися до мене так само привітно.

Та найбільшим показником нормального відношення до брекетів стало моє відвідування нічного клубу на 8 березня. Була я там тільки з подругою, тож чоловіча увага теоретично могла бути. І що ж ви думаєте? Не дивлячись на мою широку щасливу посмішку (свято ж, все-таки), зі мною намагались познайомитись, розмовляли на різні теми, ставилися приязно. Тож, соромитися брекетів не треба!

P.S. Чи може вся справа була в короткому платті…