Я брекетонесець і + працюючий брекетоносець! В більшості усі брекети ставлять в підлітковому віці, коли школа, університет… а коли хтось працює це рідкість :-)  :-)  :-) 

Роботу я знайшка коли брекетів ще не було, ця подія відбулась через рік. Дуже переживала,  як я буду говорити, як усі віднесуться до цього. Мені тоді було уже майже 25. Важко було говорити, привикнути говорити. І це в більшості замічали і тоді уже розуміли що я з брекетами. У мене кераміка, мало хто замічає її. Потім був момент виривання зубів. Тут я переживала ще більше, коли ти з двома дирками… тут посміхатись уже не получиться на всі свої брекетні зуби) Наступний етап була пластинка, тут з розмовами було по гірше… я багато спілкуюсь на роботі з клієнтами, говорити можливо було, але дуже помало і не голосно. Не зручно було як мене в офісі багато хто не чув при розмові.  Я сама собі інколи будувала барєр у спілкуванні…
Коли виникало питання пошуку нової роботи, в першу чергу я переживала за брекети. Як віднесеться керівництво, людина яка буде слухати мене. Я себе згадую, коли я бачила у когось брекети для мене це було щось нове і цікаве! І чомусь відштовхуючись від особистого досвіду, судила інших. Розумію що це не вірно! Брекети у нас час це не новина, і не щось з мега сучасного! Але співбесіда відбувається, чесно, брекети це останнє про що я можу думати! І на роботі це уже не новина. Один співробітник, два місяці тому, здивувався що у мене брекети, це не замітно, хотя я цю людину бачу часто, спілкуюсь :-)

Висновок: брекети не є перешкодою, і не будуть. Незручності приносять, так це вірно, але не перешкодою!!! Так що сміло наважуйтесь, якшо ви сумніваєтесь  *good*