Всі, мабуть, знають ту крилату фразу, що шрами чоловіка красять. Проте, я ж не чоловік, але це не означає, що їх немає.
Здавалося б, до чого тут шрами, якщо мова йде про зуби, брекети і все таке.
Ніколи б навіть подумати не могла, що від брекетів можуть з'явитися шрами. Я готова була до нестерпного болю, який не забарився, однак, до такого життя мене не готувало.
Як виявилося, ці маленькі залізячки можуть перетворити Ваше життя на пекло, якщо вчасно не зарадити цій проблемі, ну, або хоча б не зробити спробу.
Так і я, терпіти можу довго. Особливо згадуються моменти, коли ти прокидаєшся і розумієш, що тобі боляче розмовляти, боляче їсти, боляче посміхатися, не кажучи вже про те, як чистити зуби, бо то взагалі біда. Слизова оболонка рота видозмінюється, це далеко не те, що ви відчували раніше, це зовсім новий рельєф) до того ж в подряпинах та ранках.
Маючи деякі знання з біології, я сподівалася, що такі ранки будуть швидко загоюватися, типу епітелій відновлюється майже не за дві години. Але вже вкотре, я підтведжую образ маленької наївної дівчинки)
Біль був нестерпним і таки дійсно набував статусу «перманентного». Особливо, якщо враховувати ті випадки, коли дуга вилазить за межі зубного ряду, а чим вона більша в діаметрі, тим більш глибокі ранки виходять
Але всьому є свій кінець. От і я вирішила покласти край цій проблемі. Стоматолог порадив мені віск для брекетів. Я без вагань та втрат дорогоцінного часу швиденько попрямувала до аптеки, купила чудодійний, за словами стоматолога, віск. Для довідки: так, мене попередили про те, що зуби і брекети треба «підсушити», щоб цей віск краще ліпився. Та як я не намагалася, нічого не виходило. Зовсім.
Віск не клеївся, а я ще більше засмучувалася. Відчай привів мене до думки про те, а що якщо спробувати підсушити їх феном) Дяка залишкам здорового глузду, до цього справа не дійшла)
В результаті, я кинула всі ці марні спроби та прийняла виклик долі! Больовий поріг підвищився, а отже, для виникнення самого відчуття болю потрібен був би сильніший подразник, аніж звичайно. Таким чином, я просто звикла до цього. Біль і шрами — це вже ніби щось рідне)
Більше я не поверталась до воску, аби вкотре не псувати собі настрій. І ніколи не приймала знеболювальних препаратів.
Як є, так і добре) Все треба пережити та відчути повною мірою, аби знати ціну пройденого шляху. І як я писала раніше, у всьому треба знаходити позитивні моменти, бо в моменти відчаю ми здатні на зовсім безглузді вчинки. Терпіння нам!
Далі буде