Моя перша корекція була вже майже місяць тому, а я ще нічого про то не написала. Звиняйте)))

Отже, почну з початку. Як ви вже зрозуміли, до ортодонта ми з малою ходимо разом. Спочатку я, друга – вона. Подивися лікар мої зуби та й каже: «Ну що, сильно боліло?» Я ж: «Та ні, тільки кілька днів нило». Він здивувався: «Справді? Ну давай дивитися…»

Знову щось колупав у роті, а потім: «Ну що, резинки знімаю». Я вже подумала, що й дугу міняти буде. Та ні! Познімав він моїх фіолетових красотульок, взяв кусачки і металевий дріт. Я такі очі зробила, що, він майже засміявся. Ну і почав кожну брекетину у ту дротину замотувати. Тож, в кінці процедури в мене з рота стирчало 24 дротини десь сантиметрів по 10 (де моє селфі??? :-D ). Це дуже незручно, як можна здогадатись. До того ж знову подавив мої губи бідні та поцарапав щоку і ясна. Ще й поки крутив, так надавив на присередній  різець, що, думала, він вивалиться з рота. Таааак боляче, блін… *wacko* аж руки до нього підняла, бо сказати нічого не могла.

Отакої. А потім він все зайве повідкусував, і ще раз підкрутив (після того, як вийшла з кабінету, довелось ще раз повертатись, бо зрозуміла, що на шістці дріт мені у щоку мітить). Малій, до речі, дугу замінив на більш сильну, поставив різнокольорові резиночки («зробив гірлянду») та сказав, що з цих пір вона брекети носить як прикрасу.

Домовились зустрітися в кінці лютого. Чекаємо))