Пройшло багато часу як я з брекетами. Пержиал багато, але зараз все внормувалось. Брекеети ще ношу, хоч дуже бажання їх зняти. В особистому теж все прийшло в норму. Походу потрібні мені були ці брекети, додали впевненості, а коли знімуть не забуду постійно посміхатись
А як у справи? як Вам брекети перевертають життя?

Коли ти без роботи це погано. Особливо коли за тобою обов’язок платити за житло, харчування  взагалі всі розходи залежать тільки від тебе. І  тут я попала. Після звільнення напав страх по пошуку роботи, у мене була паніка, я досить довго пробула дома. Не робила нічого, останні гроші просрала на їжу ще й до того солодку  не зважаючи на те що брекети і так страждають зуби, я ще додала їм нагрузки ….Було бажання зняти брекети і більше ніколи в їх сторону не звертати уваги…усіх футболила, ні зким не хотіла розмовляти враховуючи свого хлопця ( який на той час хотів  допомогти ) Звинувачувала я у всьому брекети, для мене ж то розпочалось все  від них… а до головного, коханий просив поставити,  підтримував спочатку — потерпів  більше двох тижнів мої нерви і відшив…як би це не звучало погано… Паніка напала ще більша…( спочатку дуже хоітла про нього розказати… але так пройшов час, трішки під забула… не має бажання повертатись )
А потім прийшла ще більша біда, нерви, погана їжа… почали боліти і нити зуби….

Усе ніяк не зберусь з думками щоб написати. Хочеться поговорити  з кимось, для друзів тема брекети це табу! Я стільки багато говорила і жалілась що сама поставила це табу щоб не втратити остаточно усіх!

Як я говорила вік у мене досить пізній коли поставила брекети, і плюс я дуже переживала за те що не буде це все естетично....І я хотіла сімї, дітей а не носіння брекетів кучу років, розвал стосунків і  пів року без роботи…

Розпочну з роботи. Я працювала адміністратором на одній фірмі ( секретар) тобто постійне спілкування, посмішка, гарна вимова… Я зрозуміло,  що з перших днів встановки брекетів почала приховувати що у мене брекети. По правді і правильно робила. Тому що як тільки керівництво  побачило залізо ( я ставила метал, так дешевше..), розпочались різноманітні запитання: " а як довго" «а чому не попередила» «а як тепер клієнтів зустрічати» " а посмішка". Для них це все було не дуже добре, і тому через пару днів замітила що проходить новий кастинг на секретаря… Мені хотілось їх зняти, всерівно було уже на заплачені гроші! Я втрачала роботу, а це в Києві… при орендованому житлі — катастрофа!!! Через тиждень мене попросили звільнитись за власним бажанням… не порадившись з ніким я написала заяву і пішла ...і дурна  *sorry*

Далі буде…

Брекети є важливим кроком, коли тобі уже за 25-ть… До 20 років у тебе розум не той, щоб послухати когось і зрозуміти що це тобі потрібно, після двадцятки, ти вся в стосунках, а брекети це не естетично, дорого… та і ладно не вже зуби такі страшні, люди і з гіршими живуть все життя. Але коли тобі 25 років, свідомість і розум по іншому працюють, і ще, у моїй ситуації усе залежало від обставин які мене оточували — мого молодого юнака.

Стосунки для мене не почались як у казці! Я боролась за них, так і зараз боротьба проходить. І напевно це  добре, тому що ти цінуєш їх, стараєшся, не пливеш по течії а розвиваєшся доказуєш як собі так і йому, що усе тільки краще, і ми стаємо тільки кращими! Він у мене як приклад ідеалу: красивий, спортивна тілобудова, а посмішка мммм… Купилась на все це зразу ж, і не пожаліла  по сьогодні.

Але чому не усе як в казці?!

Не знаю як Ви, але я мріяла з 10 років про сімю. У мене вона самої не була ідеальна, і напевно тому я цього хотіла найбільш за все… Не один раз чула шутку «Побачивши його, вона вже уявила їхнє весілля, дітей і старість разом» :-D  Сміх, сміхом у мене так і було :-)  *good*

Я мріяла про сімю, про те що до 25 років у мене уже і дітки будуть, сімя щаслива усе як в найкращих фільмах.

І так, стосунки мої… В розмовах інколи заходили розмови за майбутнє, він усе переводив що йому ще не час, що він планував в 25 років ( не тільки для мене це був  вік «той самий») у нас різниця у віці — один рік… мене це не засмутило, на початок стосунків мені було 23. Але все йшло не так…