У «брекетоносінні» завжди приходить момент, коли нестає сил і витримки. Вже не перший місяць ходиш в брекетах, старанно відносиш купюрки до ортодонта, строки зняття залізок відкладаються, твої зуби продовжують боліти, щоки натираються, прогрес є, але вже так давно нічого не мінялось, що перестаєш розуміти: чи справді воно того варте? Це щось схоже на кризу середнього віку: з минулим зробити вже нічого неможливо, а майбутнє здається таким песимістичним… Як же не здатись?

Перше. Згадай, чому взагалі вирішив встановити брекети. Проблеми із зубним рядом, прагнення досконалості, мода. Щось ще? Будь-яка з цих причин заслуговує на те, щоб бути. І бути причиною довершеного результату.

Друге. Порахуй всі досягнення. Яким поганим би все не здавалось, на 100% є хоч якісь успіхи. Не варто про них забувати: так зрозумієш, що все було зроблено не даремно.

Третє. Скажи собі: всі перешкоди, що виявляться на шляху, будуть виховувати силу волі та витримку. За здорову посмішку варто боротись. Нехай це буде невеличка перемога над самим собою, над людською слабкістю та безхарактерністю. Матерям під час пологів теж нелегко, але ж ніхто з них не кидає справу на півдорозі!

Четверте. Шукай підтримки в друзів й однодумців. Розкажи, що тебе тривожить, спитай в інших, чи були і в них такі думки, що вони робили в цій ситуації. Особливо допомагає досвід тих, хто вже «відмотав» свій строк: фото «до» та «після» наглядно демонструють необхідність витримки. А от інформація від тих, хто з якихось причин кинув «брекетоносіння» і вдруге намагається вирівняти зуби, стане повчальним уроком.

А тепер головне: можливо, потрібно шукати корінь зла не у собі та своїх зубах? Може, треба знайти іншого спеціаліста – ортодонта. Зовсім не обов'язково міняти свого на нового. Іноді просте консультування в іншої особи може принести неочікувані добутки.

Тільки подумайте: як було би добре, коли б усе, що ми маємо робити для покращання свого здоров'я чи зовнішності, робилося само собою чи, принаймні, давалося нам дуже легко. Погодьтесь, це було би пречудово. Та життя – зовсім не цукор: воно не біле та не солодке. Тільки час і витримка допомагають здобути бажане.

І на останок. Брекети – це одна з можливостей зробити себе краще. Чому ж не скористатися цією можливістю?