Встановлення ортодонтичної пластини автоматично встановлює для носія ряд різноманітних незручностей, які йому прийдеться долати протягом всього періоду носіння пристрою. Їх набагато легше долати в дорослому віці, а що робити коли тобі 9 років?

Саме про це ми думали з дружиною, коли вирішили поставити пластинку для свого дев'ятирічного сина. Більше всего нас турбувало питання як він буде себе почувати в соціумі і особливо в школі, у власному класі. Адже діти бувають різні, достатньо однієї жорстокої дитини в класі, яка виступить своєрідним каталізатором негативу. Така дитина може стати ложкою дьогтю, яка псує цілу бочку меду.

Одним словом, перед встановленням пластини ми готували сина морально до змін. В основному цим питанням займалась дружина.

І от настав день встановлення пластини, зробили це ми вранці, а через дві години син пішов до школи, так як він навчається в другу зміну. Відверто кажучи, я дуже хвилювався та чекав повернення дитини з уроків. Воно й зрозуміло чому виникли хвилювання, адже з встановленням пластини в сина змінилась дикція, він став шепеляти, коли посміхався, дріт виглядав на передніх зубах.

Але як виявилось, хвилювання були марними. Справа в тому, що ортодонтичні пластини, як і брекети, на сьогоднішній день дуже розповсюджена практика. Хтось в класі сина теж мав встановлювати пластину, хтось вже носив, тому це було сприйнято як щось буденне.

Аналогічна ситуація й з однолітками у дворі — у одного з них ортодонтична пластина була майже рік, тому він навіть сам з цікавістю розпитував про пристрій, про відчуття. Частина дітей майже не помітили пристрою, а можливо хтось й щось казав, намагався дражнити, але це тривало не довго.