Все. Мої вісімки закінчили прорізуватись. Так повністю і не повилізали, на верхній щелепі стирчить внутрішній край (здається, що він відклоняється у бік щоки). Знизу боліло просто жесть як, але взагалі прогресу ніякого нема. Лімфовузол сховався, вже не великий і не болить. Отакої.

Інші зуби на місці, перемін не помічаю.

Увесь тиждень нічого майже не відбувається… Аж дивно  *unknw*

Нещодавно знайшла персональний блог хлопця-брекетоносця.

Дуже і дуже була здивована, коли побачила величезними цифрами на головній сторінці зворотній відлік у днях/годинах/хвилинах/секундах до моменту зняття брекетів. Щось там біля 800 було.

Мене це так зачепило! Почала думати: 1. як же можна так точно знати дату зняття? На кожній корекції щось нове дізнаєшся, а він аж на 800 днів наперед загадав. 2. коли він зрозуміє, що відведений ним строк не співпадає з реальністю, що він зробить? Екстрено замінить цифри? Вийде весело  :-)

От зараз сиджу і вираховую, скільки мені лишилось. Орт обіцяв десь півтора роки. Виходить приблизно травень-червень-липень 2016. Але ж всяке може бути!

Чекаю з нетерпінням цього червня: планується знімати брекети моїй малій, хочу подивитися, як саме все буде відбуватись та як клеїти ретейнер будуть. Цікаво дуже  :-D

А як зі зворотнім відліком у наших брекетоносців?

Поділюся невеликим черговим персональним відкриттям.

Перечитала вже в інеті роздуми різних брекетоноців з приводу того, як ставляться незнайомі та малознайомі люди до них, коли бачать «залізячки». Прийшла до висновку, що ті, в кого пройшов підлітковий вік, з розумінням ставляться до необхідності носіння брекетів. Проблеми виникають частіше у школярів, особливо у тих, хто з забезпечених сімей. Однокласники їм часто заздрять. Тому дражнять.

А от з дорослими простіше. У минулий четвер довелося спілкуватися з великою кількістю народу, при чому багато хто з них були дуже і ДУЖЕ серйозними. Жоден з цих людей, підкреслюю, жоден не звернув уваги на мої зуби і брекети. А якщо і звернув, то ставилися до мене так само привітно.

Та найбільшим показником нормального відношення до брекетів стало моє відвідування нічного клубу на 8 березня. Була я там тільки з подругою, тож чоловіча увага теоретично могла бути. І що ж ви думаєте? Не дивлячись на мою широку щасливу посмішку (свято ж, все-таки), зі мною намагались познайомитись, розмовляли на різні теми, ставилися приязно. Тож, соромитися брекетів не треба!

P.S. Чи може вся справа була в короткому платті…

Щось відчуваю, як я на очах мудрішаю  :-D

Зуби зліва продовжують лізти. Чого раптом знизу вирішила вісімка, зрозуміти не можу (верхня, ясне діло, через ворушіння зубів на верхній щелепі). Сьогодні ввечері навіть кров з ясна йшла. Та лімфовузол під нижньою щелепою зліва став боліти.

Намагаюсь жувати на праву сторону. П'ю ромашку. Та полощу рота нею же.

До речі, відчуваю, як зуби зліва «виповзають» назовні. Через те майже постійно натирає слизову біля лівого кута рота. Не смертельно, звичайно, та й порівняно з болем від прорізування – просто квіточки. Та якось неприємно.

До наступної корекції залишилось трішки менше місяця. Жахаюсь, жахаюсь і жахаюсь…

Лізуть мої вісімки, болять ясна, аж жувати боляче. А я думаю тільки про те, як мені ті зуби будуть видаляти.

Начиталась вже в інтернеті багато чого. Пишуть різне. У більшості випадків видалення проходить не боляче (бо роблять анестезію), а коли зуб майже повністю виліз, і його корені рівні, «виходить» він відносно легко. Стандартні побічні ефекти – невелика кровотеча, опухлість щоки, потреба їсти тільки рідке кілька днів, антибіотики для профілактики ускладнень.

Інше діло, коли є ретиновані зуби, або їх корені «зачіпляються» за сусідні, або з'являється ще щось, що унеможливлює нормальне видалення. Отоді починаються справжні проблеми. Перечитала багато, знайшла найстрашніше.  Вирішила поділитись.

Тож, дві топ-хорор історії про видалення зубів під час брекетоносіння.

1. Про молоду дівчину.

Була собі «брекетоносець» жіночої статі. І все було в неї добре до того моменту, як вирішив ортодонт звільнити її від «зайвого». Хірург доволі легко видалив, зашив ясна, дав свій номер телефона та відправив додому. Через кілька годин після повернення додому в дівчини почалась невеличка кровотеча. Та десь за годину вона стала набагато більшою. Зателефонувала до лікаря. Сказав, що треба гемостатичну губку накласти та зробити укол кровоспинного. Добре, що виявилась у дівчини сестра-медик. Зробили все як треба. А десь о десятій вечора почався реальний фонтан. І вже нічого не допомагало. Залишалось тільки спльовувати кров, щоб не захлинутись. Дякувати Богові, додумалась викликати Швидку. Коли спускалися униз, вона втратила свідомість (через велику крововтрату). В хірургії півночі намагались зупинити кровотечу, під ранок, нарешті, це вдалося. Через день виписалась додому. Причиною всього назвали знеболення з адреналіном. Або проблемами зі згортаючою системою крові (аналізи не здавала). Другим я себе заспокоюю.

2. Про молодого хлопця.

В нього процес видалення видався невдалим з самого початку. По-перше, не вдалося просто витягнути зуба, тому стоматолог вирішив його розпилити на дві частини. По-друге, коли видаляв одну з половин зуба, не помітив, що інша виявилась мобільною та під час маніпуляцій занирнула глибоко в кістку, а потім (неймовірно!!!) опинилась між якимись м'язами шиї чи лиця. Лікар добросовісно намагався її дістати та кілька годин колупав і колупав організм парубка. Результат: коли об'єм втраченої крові перевищив 2 літри, у хлопця, ясне діло, розпочався шок. Добре, що встигли довести до реанімації, де він одужував кілька днів, а потім проходив реабілітацію через «розпанаханий» рот.

 

Сама на себе страху нагнала. Ото сиджу тепер і  думаю, як відмовитись від видалення…

Останніми днями з брекетами просто казка відбувається: ніде не болить, ніщо не натирає. І мене це починає хвилювати: це ніби тиша перед бурею.

Що відчуваю на 100% — як лізе верхня ліва вісімка. Вже прорізались горбочки внутрішньої половини зуба. Ясна трішки набухли та не сильно поболюють.

Кожен раз, коли натикаюсь на цього «новонародженого», згадую про хірурга-стоматолога, до я кого доведеться десь через місяць-два йти на видалення, і жахаюсь. Навіть починаю думати, навіщо ті брекети ставила. Це ж буде, м'яко кажучи, дуже-дуже неприємно.

Не мала баба клопоту, купила порося…

Вітаю дівчат зі святом Весни!

Вірю, що завдяки брекетам наша краса стане просто неймовірною!

Кохання, уваги, турботи, радості, здоров'я і наснаги нам! Ми найкращі! :-)  :-) :-)

Мої кулінарні пошуки знову завершились неймовірною вдало: тепер я знаю ще кілька страв, які не застрягають в брекетах  :-D 

По-перше, це моє улюблене желе. Я від нього просто фанатію, усілякі желейні тортики роблю. Хлопець мій тільки дивиться на це желе і не може зрозуміти, що я в ньому знайшла. Звичайно, це же не м'ясо…

А нещодавно пристрастилась ще до однієї страви: до пудингу. В ньому молоко є, що дуже корисно для зубів. Смачно, і нічого не застрягає

Знаю кілька рецептів, але страшно лінуюсь і купую суху основу. А що – 5 хвилин у пічки, година-півтори у холодильнику – і смакота готова.

До речі, добра альтернатива солодкому!

Наталя навіяла тему :-)

І до встановлення брекетів зуби я чистила регулярно. Але тепер я стала якимось маніяком: пожувала яблуко – полоскати рота, пообідала – пройшлась зі щіткою. Щоб іти до когось в гості, треба обов'язково мати йоржик. Якщо я його забуваю – все, на їжу табу накладене. Хоча кулька разів було таке, що поверталась додому голодна, на моєму шляху попадався продуктовий магазин, і я купувала якесь солоденьке (шоколадний батончик чи булку). А потім йшла по дорозі і намагалась непомітно для оточуючих дістати язиком усе налипле. Виглядає це, напевно, кумедно :-)

Взагалі, тема ця для мене болюча. Бо, каюся, я люблю їсти квашену капусту, мандарини, апельсини, м'ясо (воно в мене постійно якесь волокнисте). Як розумієте, усі шматочки нещадно застрягають в елементах системи, і мені інколи потрібні титанічні зусилля, щоб їх дістати.

Ще один великий секрет: я інколи жую жувальну гумку. Знаю, що не можна. Намагаюсь оминати брекети, коли жую, роблю це внутрішніми краями зубів. Та вже було кілька разів, що гумка застрягає. Це взагалі жах! Вона починає ділитись на маленькі ниточки, і зняти з брекетів її майже неможливо.

Після кожної такої чистки раз кажу собі, що не буду такого робити. Та, виходить, що сама себе обманюю…

Вже не тільки на фотографії помітно, що зуби стали рівніше. Вже і я сама відчуваю, що кусаю інакше. Раніше міцно стискались лише моляри з обох сторін. Тепер співпадають не тільки моляри, але й премоляри. Ще й нижня щелепа трішки видалась вперед.

 Все моє життя я вважала, що нижня щелепа – це моя проблема. Через глибокий прикус вона «від'їхала» назад, тому профіль в мене не дуже… Та на одній з перших консультацій в орта він сказав: «Не переживай, профіль не зіпсуємо. Щелепа не буде виступати вперед.» Блін! А я так хотіла, щоб вона нарешті виступала!

Знову і знову впевнююсь у тому, наскільки поняття «красиво/правильно» відрізняється від людини до людини. І твої надумані недоліки для інших взагалі непомітні.

P.S. а от своїх зубів я мало стидалась. Тільки коли побачила оті професійні фото на старті брекетоносіння, зрозуміла, як була неправа  :-D