Був в мене такий випадок: їхав я поїздом, вже була ніч і я був збирався спати (а ви знаєте як ті ліхтарі у поїздах присипляють) і якимсь чином, зачепившись за язика в мене злитіла частка брекету з передніх одиничок(чи двійок) та не просто злетіла а залишила величезний шмат заліза стирчати прямо з цього самого зубчика, тим самим пошкоджуючі мої губи та викликаючи кровотечу.

Як ви вже зрозуміли, звертатися з такою проблемою до когось в нашому поїзді — це смішно, загалом, скоріш за все працівники укрзалізниці — навіть не знають «Шо там за залізо в тебе у роті», тож довго колупаючись у роті, спочатку язиком, потім пальцем, потім зубочисткою (доречі, якщо ви носите брекети — рекомендую, завжди носіть з собою зубочистки, у мене завжди в усьому шмоті була їх ціла купа, адже вони рятують у всіх незрозумілих ситуаціях з брекетами) і зрозумів, що там ще й щось хитається.

Наповнений сміливості, озброєний зубочисткою та з повним розумінням того, що якщо я засну — я проснуся від того що порізав увесь рот я — пішов до дзеркала, щоб розібратися з цією проблемою. Підішовши  - я побачив що усе кріплення що тримаж систему на одному зубі — розхиталося і теперь як натягнута проволока стирчіть звідти. За допомогою своїх улюблених зубочисток — я почав розкручувати її та по троху зняв усю конструкцію з зубу. Таким чином, що брекет на клею тримався, але сама залізка регулююча його — залишилася в моїх руках. Тож ніщо не стирчало і не загрожувало моєму сну.

Одже, любі брекетоносці, не варто боятися проблем у дорозі, чи у місці де ви не маєте екстренного доступу до лікаря, головне — завжди мати з собою вірних друзів: Зубочистку, щіточку та сміливість.

Тож з того часу як я почав носити брекети — у моєму житті дещо змінилося і знаєте, єдиний негатив який я бачів у цій ситуації — було те, що перші тижні зубки дещо боліли, бо зміщувалися, згодом пройшло і це, а ось безпосередньо носіння брекетів — виявилося дуже цікавою особливістю не тільки для мене а й для оточуючих.

Одже боятися ставити брекети — взагалі не варто. З перших же днів як я почав їх носити, мій рот — став центром уваги всесвіту і що найцікавіше: людям це подобається(хоча багато хто — думаж зовсім навпаки). Були випадки, коли дівчата просили мене поцілуватися з ними лише через те, що їх цікавлять брекети, це здивувало мене ще більше, проте я не був проти;)

Також брекети — вони як Нокія (Конектін піпл). Тобто коли ти носій брекетів — тобі одразу починають посміхатися у метро люди, що також їх носять, ти можешь відвідувати спеціальні спільноти у інтернеті, де звичайним людям просто нічого робити.

Отож першніж боятися ставити брекети та соромитися показати світові свою «залізну посмішку» — подумайте про плюси цього дійства і будьте впевнені, ви знайдете їх чи мало. Мінусами усього цього — є такі дрібничкі як деінколи біль (проте цей період займає не так багато часо та періодично буває, швидко зникаючі), морозиво (що тут скажешь, дуже холодне і дуже гаряче — шкодить брекетам), кава/чай (дивитися минулий пункт) і можливо ваші унутрішні комплекси. Але й з усім цим ви легко можете справитися а особисто я — навіть їв морозиво та горіхи.

Тож не варто засмучуватися чи стидатися того, що в вас є (чи будуть брекети), потрібно лишень зрозуміти, що це ніяк не погіршує (а згодом навіть покращує) Вас як особистість. Будьте щасливі майбутні та теперішні брекетоносці!

 

Доброго дня, мене звати Артем і ця історія про те, чому я тривалий час не міг назвати свою посмішку «особливою» чи «привабливою», чи взагалі хоч якоюсь. Ще років з дев'яти я став помічати що з моїми зубами — щось відбувається не так, проте як і всяка дитина не дуже звертав на це увагу (ну знаєте, в цьому віці — є речі цікавіші, ніж загладати до власного рота). Щороку ситуація з зубками погіршувалася та в родині грошей на це не було (ніколи і ніяких) ну а власне в мене самого також не знаходилося такого кошту (якщо цікавилися, брекет-система зараз коштує дуууже здоровецьки).

Отож коли мені вже було 18ть усі передні зуби були криві, вони постійно тягнули за собою нові й нові ряди, тим самим натякаючи мені на те, що незабаром весь мій рот перетворится на забор старой хати, під який підклали гранату. Доречі, не дивлячись на усі проблеми с зубами — вони ніколи не дарували мені комплексів, у мене не було проблем з дівчатами, або друзями, я завжди просто не зважав на це і як я зрозумів вже потім, нікого навкруги це не турбувало. Тож можете трохи розслабитися, любі кривозубці, але все одно підрівняйте це страхіття!)))

Згодом, коли я навчився своїм мозком та комунікабельністю непогано заробляти та у 19 років мав змогу все ж таки почати виправляти свої зубки — я був дуже здивований тим що з ними почало відбуватися, але про це розвовім вже згодом. Основною метою мого вирівнювання — все ж був не комплекс, що його могли породити зуби безпосередньо у той час, а скоріш вклад у майбутнє, тому що я мав плани та амбіції щодо спілкування з високими людьми та публічності своєї персони.

Більше згодом;) Світлого неба та щирих посмішок, кривозубці та брекетоносці) :-)