Час йде швидко, але не тоді, коли ти не можеш дочекатися моменту початку власного «тюнінгування») Емоції б'ють через край, ти ще посміхаєшься такими кривими зубами, що аж плакати хочеться та вже уявляєш, як то воно буде. Ти йдеш, вся така гарна, витончена та вишукана, посміхаєшься… ПОСМІХАЄШЬСЯ! НУ просто зірка)
Правда до того моменту, ще як вангував стоматолог, 2 роки. Для довідки, минуло вже 2 роки та 3 місяці, а той клятий момент все ніяк не настає! Але зараз не про це)
Так як хочеться, звісно ж не буває. Спочатку арматурку поставили тільки на верхню щелепу, але як виявилося, її було достатньо, щоб усвідомити, скільки болю ще попереду.
Чим погана була моя ситуація, так це тим, що зуби (верхній ряд) потрібно було спочатку роздвинути, для того, щоб звільнити місце для двійки, потім витягнути саму двійку, при тому буквально, а потім всю цю красу стулити знову до купи. Тобто план є, час є, арматурка вже на мені, тобто процес пішов.
Коли я зрозуміла, на скільки ж це боляче, я кожного разу втішала себе:«Болить — значить вони вже рівніші»)
Місяці через два, мені поставили брекети і на нижню щелепу, чому я звісно ж була надзвичайно рада. Правда день був не зовсім вдалий, адже як виявилося, одразу після стоматолога я мала приїхати в універ і здавати колоквіум. До того я ні з ким не розмовляла, а коли почала відповідати, то мої слова були схожі на якесь булькання :-) я не просто не могла їх вимовляти, я говорила немов п'яна) викладач нічого не сказала, мабуть просто зрозуміла, в чому справа.
То було вже цілісне, так би мовити, гештальтоване відчуття. Повний пакет гострих відчуттів, часом ледь не до сліз. Але воно того варте, ми того варті. У всьому треба знаходити позитив, проте коли я його таки не знаходжу, то кажу собі:«Сама захотіла, мусиш терпіти»)
Ось і терплю вже 830 днів…
Далі буде)

Мабуть, кожен з нас має якусь мрію, прагне чогось, та не просто плекає свої думки, а втілює їх в життя. Так і я. В один момент вирішила повністю змінити себе. Якраз частиною програми цих змін і стали брекети!)
Мої зуби були криві з самого дитинства, маю добру вдачу, падаю з періодчичністю 1 раз на півроку/рік з відповідними наслідками. Тоді то була моя щелепа, якою я наропоролся на скляну пляшечку (мені було 2 рочки). Відтоді все пішло шкереберть, місце двійки пустувало років до 13, аж поки зуб не почав рости перпендикулярно лінії щелепи, до того ж, далеко за її межами. Хвилина печалі з цього приводу.
Спочатку я намагалася зробити це своєю «фішкою», типу якоюсь родзинкою, особливістю, втішала себе, та то все були марні спроби. Глибоко в душі, я чудово розуміла, що це є проблема, яку треба вирішувати. Я так довго вагалася: страх стоматологів vs бажання мати гарну посмішку. Останнє таки виграло в цьому батлі, правда тоді мені було вже 18 років. Я захотіла якось це все виправити, і тоді дізналася, що іншого виходу просто немає. Або все залишається як є,
або мені ставлять брекети.

З вступом до ВНЗ я зрозуміла, що носити брекети ні в якому разі не соромно, а навіть модно (дивуються з цього приводу ще й досі), тоді кількість моїх знайомих брекетоносців вже перевищувала 10, тож я мала змогу консультуватися вже майже з експертами)
Одним з таких експертів стала моя подруга, яка порекомендувала свого стоматолога.
З моменту нашої розмови я ввімкнула режим «хатіко». З палаючим вогником надії в очах, я жадала тої зустрічі, як нічого іншого в світі.
І ось настав день ікс. Перша зустріч із стоматологом. Я почуваю себе дурепою, адже розумію ледь не через слово те, що він каже) Їх так багато і вони не зрозумілі, доводиться перепитувати, і так незручно. Та то все дрібниці, головне, що я вже на шляху до своєї мрії. А йти в напрямку своєї мрії, чи хоча б лежали в напрямку своєї мрії — вже більше, ніж нічого.
Стоматолог призначає день, коли мені будуть ставити брекети на верхню щелепу. Я безмежно радію, та обурююсь водночас. Чому, ну чому тільки верхню?! Я хочу більше, хочу все і одразу!
Тоді я була наївною та неосвідченою маленькою дівчинкою, адже навіть не підозрювала, через що доведеться пройти) Тоді я була просто осліплена сяйвом яскравої перспективи рівних зубів і гарної посмішки…
Далі буде)

:-) *yes* Отож рани після видалення усих 4-ок загоювалися швидко, і ось побувавши у свого лікаря-ортодонта, вона мене оглянула та сказала, що наступного разу брекети мої на верхню щелепу будуть готові, та чекатимуть на мене. Тобто стан задовільний для того, би починати діяти. Як я вже згадувала раніше, я вибрала самі найпростіші із існуючих брекетів, бо дія в усих одна й та сама, а мене тільки вона і цікавить. Ще я вибрала поступово ставити на верхню спочатку, потім на нижню щелепу. Були певні складнощі у фінансовому плані, то для того, щоб трохи виграти часу і було прийняте таке рішення. Але ортодонт мене заспокоїла, оскільки основна та сама складна робота саме на верхній щелепі, то якраз потім пізніше поставлені на нижню щелепу, вирівняються
Котрий раз сиділа та чекала під кабінетом, та кожен раз спостерігаю наскільки багато люду зі схожими проблемами, причому від студентів, та старших до 30 років. Мені взагалі здається, що кожного разу все більше і більше відвідувачів. І тільки уявляю наскільки ці всі випадки унікальні, та до кожного потрібен свій підхід. Звісно така кількість говорить про актуальність та розповсюдженість проблеми не тільки в Україні, як я розумію, а й в усьому світі.
А ось лікарі-ортодонти справжні майстри, які завжди на варті естетики та здоров’я зубного ряду. Я бачила приклади робот і на зліпках, і у знайомих, тому розумію, яку роботу вони виконують та скільки молоді роблять привабливішими та щасливішими. Отакі думки були у мене, доки я чекала своєї черги.
Отож ортодонт назначила дату, яку я так довго чекала. Як то кажуть, скоріше поставиш, скоріше знімиш. Я поцікавилась чи не боляче буде (багато про що читала, а про сам процес встановлення якось не довелося), ортодонт посміхнулась, та сказала, що це саме неболісне з усих процедур і процесів, які вже були та які тільки чекають на мене.
Взагалі можна було б починати хоча б сьогодні, але ж брекети ще не були готові. Чекаю, не дочекаюся цього моменту, а то мені вже набридло чекати. Мені ж потрібно все й одразу, така моя натура. *good*

Коли ти без роботи це погано. Особливо коли за тобою обов’язок платити за житло, харчування  взагалі всі розходи залежать тільки від тебе. І  тут я попала. Після звільнення напав страх по пошуку роботи, у мене була паніка, я досить довго пробула дома. Не робила нічого, останні гроші просрала на їжу ще й до того солодку  не зважаючи на те що брекети і так страждають зуби, я ще додала їм нагрузки ….Було бажання зняти брекети і більше ніколи в їх сторону не звертати уваги…усіх футболила, ні зким не хотіла розмовляти враховуючи свого хлопця ( який на той час хотів  допомогти ) Звинувачувала я у всьому брекети, для мене ж то розпочалось все  від них… а до головного, коханий просив поставити,  підтримував спочатку — потерпів  більше двох тижнів мої нерви і відшив…як би це не звучало погано… Паніка напала ще більша…( спочатку дуже хоітла про нього розказати… але так пройшов час, трішки під забула… не має бажання повертатись )
А потім прийшла ще більша біда, нерви, погана їжа… почали боліти і нити зуби….

Побачила статтю про коронки, і до прийшло прояснення, я є та хто носить брекети на коронці! :-D

Я якби це розуміла, але чомусь не думала що це одиничний випадок, а  ще від багатьох брекетоносців чула що не у всіх є кільця на зубах. І так по порядку  :-)

У мене кільця на зубах, ось фото( позичила з сайту)  — щоб краще зрозуміти. Тобто вся брекет система у мене тримається на них, за допомогою кілець тянеться весь зубний ряд.

Проблема виникла перед встановленням, у мене верхні зуби шестірки настільки спортились, що ми спочатку думали їх удаляти! Але після хороших роздумів, я не захотіла ( брекети прийшлось б носити більше трьох років і плюс шестірки виконують жувальну функцію що є дуже важливо ) Тому їх підточили, конкретніше сточили поставили штіфи — це приблизне фото


як воно усе виглядає і після того поставили коронки на яких поставили брекети. Коронки у мене кераміка, кольца метал



Скільки я з ними намучилась, вони постійно злітали під час корекції ( коли ортодонт міняв дугу ), постійно нив зуб западала їжа… тільки уже другий по рахунку ортодонт зрозумів що краще буде поставити залізні коронки і зразу ж спаяти їх з кільцями!



Крім того що влетіла в гроші, пару раз все завершилось добре і у мене кільця не злітають!

Деякі цікаві факти про брекети

Поки моя ротова порожнина готовилась до встановлення брекетів, а перед цим мій ортодонт сказала подумати мені над тим питанням, який саме їх різновид я хочу собі. Якось я задумалася над цим питанням, і мені чомусь стало цікаво, які вони були раніше, якими вони можуть стати у майбутньому. Інфа знайшлася дуже цікава з цього приводу, це дивує і водночас надихає.
Як виявилося, що проблемою нерівних зубів переймався Гіппократ, але тоді не було необхідної технічної бази для розвитку цього питання. Я була вражена, оскілки вважала увесь час, що саме в наш час проблема набула актуальності, але глибина цієї теми сягає значно глибше, і це навіть не півсторіччя, а тисячоліття. Тому я зробила висновок, що проблема неправильного прикусу була завжди, а ось концентрація її сягає в наш час найбільшого розмаху.
Британські військові носили дуги на зубах, що були в чомусь подібні брекетам, і це допомагало зберігати цілим увесь ряд, тому що сила удару розприділялася по всих зубах, щ були під металевою дужкою. А ось прикладом брекетів, як певним чином гордості, були металеві прикраси на зубах китайської імператриці. Оздоблені дорогоціннім каміння, такі брекети давали зрозуміти, що перед вами знатна персона, яка якимось чином впливає на суспільно-політичне життя.
І що саме цікаве, та надихаюче, — це магнітні брекети майбутнього. Навіть не потрібно буде щось встановлювати, чекати та знімати. Принцип дії оснований на двох мініатюрних генераторах, що створюють магнітне поле разом з залізом у наших зубах, і тим самим будуть виправляти прикус. Неймовірно, але враховуючи темпи технологічного розвитку у сьогоднішньому світі, цілком очікувано. Скажіть ідея супер? Є над чим постаратися.
А вирішила я зупинитися на самих простих та класичних брекетах. По-перше, мене цікавить тільки процес виправлення недоліку зубного ряду. По-друге, чомусь саме до них найбільше відчуття довіри, тож буду йому слідувати.

Голосно це звучить що брекетний шлях на стадіі завершення, але… мені почали тянути нижній ряд! На нижньому ряду я ношу брекети більше року, і тільки зараз розпочались зрушення. Для чого я носила іх досі, не маю поняття  :-D

Пережила я похід до ортодонта, для мене особисто це чомусь усе сумно в важко.  В першу чергу тому що постійні витягання дуги  з колець так травмують мої зуби. Уявіть вам збираються удалити зуб, тут аналоічно дуга ніколм легко не заходить і починається тяганина «туди-сюди» щоб дуга точно пройшла через кільце.

Зуби так болять після такого, ниють. А ще плюс їх стягують. Уже цього разу без пружин, а тільки дротики і то так добре стягнули. А ше гарна новина для мене *good*  Я це і сама могла замітити, зійшлись нарешті мої дирки де були вирвані 4-ки!!! Там ще залишвся маленький маленький проміжок!!!

О, чому  я вирішила що на стадіі завершення — ще колись швидше ортодонт сказав, що нижні будуть тянути при завершенні, а я ці слова дуже добре запамятала  :-)

Ох і довго я оговтувалася опісля таких візитів, але радувало те, що загоєння йшло швидко, я навіть цього не очікувала. Думала, що знадобиться набагато більше часу. Але добре, коли все добре закінчується, рани загоюються, пережитий стрес швидко забувається. І можливо, когось ці рядки змусять піти назустріч своїм страхам. Нічого не повинно завадити вам на вашому шляху, якщо ви остаточно вирішили мати привабливу посмішку. Я взагалі спершу думала, що тільки мені потрібно видалення, але прочитавши у інеті побільше актуальної інфи усвідомила, що таких випадків багато. Кожний випадок свого роду унікальний, у всіх різні проблеми.
Мій ортодонт похвалила мене, що я мужньо все перенесла, сказала мені перепочити деякий час, щоб рани остаточно загоїлися, а вже потім можна буде приступати до зліпків та замовлення брекетів. Як і у всіх, після видалення зубів, в перші дні мені зовсім не хотілось їсти, та воно і не дуже рекомендувалося. Потім вже, коли справи пішли на поправку, я видихнула з полегшенням, бо вернулась до нормального життя. Але після цього починався інший період, інше випробування. До речі я взагалі рахую, що потрібність у брекетах, та наявність погіршеного прикусу, кривих зубів, це не що інше, як випробування. Але всі випробування даються нам для того, щоб їх пройти. Тому в жодному разі не потрібно падати духом чи опускати руки, тільки діяти, та йти вперед.
Так ось, що я хотіла сказати, оскільки я навчаюся в коледжі, то увесь час перебуваю серед однолітків, і спочатку дуже соромилася, що я без такої кількості зубів. Мені не хотілося ні спілкування, ні відповідати на лекціях, хотілося лише одного – сховатися, щоб мене не бачили. Отже фізично рани загоювалися швидко, а ось психологічний дискомфорт очікував мене щоразу, коли потрібно було занурюватися у процес навчання. Ось такі перепади настрою я мала. З одної сторони, оптимізм мене не залишав ні на хвилину, а з другого боку була замкнутість і невпевненість, що посилювалася.

Логікою було ще спочатку все зрозуміло, що місця для виправлення виступаючих передніх зубів аж ніяк не вистачить. Я усвідомлювала, що брекети, як високотехнологічне пристосування можуть розвернути зуб на правильний кут, але якщо місця немає, то воно нізвідки не з’явиться раптом. Тому цілком очікувано, що мій лікар ортодонт виписав мені направлення до хірурга на видалення чотирьох зубів, що саме цікаве самих найздоровіших, у набагато задовільнішому стані, ніж інші. Видаленню підлягали «четвірки» на верхній та нижній щелепах. І я розуміла, що без цього важливого етапу нічого не зміниться, але я аж ніяк не хотіла приймати цю реальність, від якої нікуди не було подітися. Хоча б елементарний страх перед самим процесом, та чесно кажусь жалко втрачати свою гарну частину зубів.  :-(

Опісля кожного дня я те і робила, що настроювала себе, що без цієї міри нікуди. На все про все мені вистачило тижня, щоб перебороти усі страхи та сумніви. Що ж не зробиш заради брекетів та естетичної посмішки. Через тиждень я пішла на не дуже приємну зустріч до кабінету хірурга, який знаходився у поліклініці недалеко від мого ортодонта.

Увесь процес видалення було вирішено розділити на 2 рази, бо травма це неабияка для організму, стрес як у психологічному плані, так і фізичному. Ох, брррр зараз це все і пригадувати не хочеться, але надихає те, що це все позаду и мужньо пережито мною. Саме гірше позаду. *boast* Скільки себе пам’ятаю, то втрата свідомості при видаленні була перший раз. Це було зовсім не надовго, приблизно на хвилину, може й того менше. Річ у тім, що медична сестра дуже швидко зреагувала, та я прийшла до свідоми. Що цікаво, це було під час першого візиту, та мало повторення  другого.

Це розповідаю не для того, щоб когось залякати, а для того, щоб зацікавлені просто знали які бувають складні випадки, але це не значить, що треба падати духом. Можливо когось ці рядки підтримають та допоможуть дещо усвідомити. Наступного разу розповім скільки тривав процес реабілітації після видалення. *hi*

 

 

 

Зараз, вже через 5 місяців після встановлення брекетів, я перестала бути перебірливою з їжею. Їм майже все підряд. Тож раціон в мене дуже різноманітний. Навіть знайшла цукерки типу грильяжу, але м'якенькі: я горіхи просто обожнюю.

А орт мене на кожній консультації питає: «Ти взагалі щось їси?» або «Ти ж на дієті не сидиш?» Мене ці питання завжди дивували. Я ж не худенька якась.

А на останній консультації я зрозуміла, чому він так цікавиться. Виявилось, що йому не вдається знайти залишків їжі на брекетах, бо я добре чищу зуби. А я ж з тим чищенням майже маніяк: перший етап – запивати усе з'їдене водою або чаєм, другий – виколупування язиком, третій – полощу водою, а потім ще щіточка, іноді – флосс.

І так вже негаразди з тим оголінням шийок, не хочеться проблем ще і з нальотом або карієсом  :-(