:-D Скоро мене будуть лякати походи до ортодонта! То були макраме якимось проволками, а тепер елестиками, я думала що мені потрібно буде стягувати  ряд, щоб усе рівненько, а мій лікар вирішив що використає еластики для стягення всього зубного ряду. Тобто тиск буде постійний. Ідея якби хороша  *good*  але уже пройшов четвертий день після консультації а зуби болять як в перше… згадую ті дні коли жувати було важко… :-(

Виникла у мене проблема :-(  Я не можу знайти ортодонтичної щітки  *unknw*  Ще швидше я купляла у Watsons, порадив ортодонот, і вправду до останнього часу вона там і була. З Весни цього року не наблюдалось! Знайшла в аптеці, щітка з написом orthodontics, і прийшов час змінювати ортодонтичну щітку, шукаю уже більше двох тижнів ніяк не можу знайти. Знайшла похожу до попоредньої, але без напису orthodontics. Народ хто де купляє щітки і якими ви користуєтесь??? Знаю що можна купити в ортодонта але останній раз мені оголошували ціну 250 грн… я не готова да таких витрат на щітку?

Я вже дуже давно хотіла брекети, мені їх поствили 12 червня2015. Мене сильно не боліли бо я знала що мені робити.

 

Привет всем! Мне во вторник ставят.У меня очень кривые зубы.Брекеты я захотела ставить сама, все никак не могла дождаться, когда же мне их уже поставят.А сейчас таааак страшно стало… Я боюсь, что буду очень некрасиво с ними выглядеть, что появятся деффекты речи.Так же знаю, что у некоторых, после снятия, зубы опять расползаются.Девочки, кто ставил, поддержите, пожалуйста.Я понимаю, что через какое-то время у меня будут ровные и красивые зубки, но сейчас мне так тревожно(((((

Навчання є навчання, але коли той «золотий» період закінчується та починається новий етап твого життя, все стає трішки інакше. Добре, не трішки, все просто змінюється. Ти починаєш задумуватись над повною фінансовою незалежністю, особистим життям як таким, житлом, побутом, отже, шановні, все серйозно!
В зв'язку з останніми подіями, хочеш чи не хочеш, по суті — мусиш думати про все це, та не просто думати, а й робити. Гра почалась, а іграшки закінчились.
Робота. Питання постає ось в чому, я звичайно якось думала, чи може наявність брекетів вплинути на працевлаштування, але не думала, що це питання буде нагальним. Все таки сподівалася, що або до завершення навчання їх знімуть, або моє життя поверне трохи в інше русло.
А все ж стається звісно не так, як планувалося. І ось ми маємо, те що маємо.
Зовнішній вигляд це ж як візитівка, а як ми всі знаємо, людей багато і всі вони різні, а значить, і сприймають по-різному. Мій страх, власне заключається в тому, що саме брекети можуть стати на заваді моєму працевлаштуванню :-(
Раціональною частиною мозку, я розумію, що то є трохи безглуздо, але ж ніхто і не казав, що страх має бути раціональним. Ніхто не затрахований від такого. Хоча за чинним законодавством мені не мають відмовити тільки через зовнішній вигляд. Ось і проявилась раціональність, а я так хвилювалася)
Сумніви. Ось що буде супроводжувати мене аж до самого моменту ікс. Хвилина печалі з цього приводу.
Можливо вона трохи затягнеться)
Далі буде

«Нехай проблеми та незгоди не роблять Вам в житті погоди!» Миколина погода.
Саме цей вислів спав мені на думку сьогодні, коли я вийшла з Інституту стоматології. Вже сяяло сонечко після дощу, який почався ще зранку. Вже не було приводу для шаленої тревоги в зв'язку зі вступом до універу і я була ніби овоч. Трохи радісний, трохи байдужий. Такий собі непевний овоч.
Йшов 863 день все того ж «відбування» терміну. Сьогодні я мала можливість, до того ж остаточну можливість впевнитися в тому, що мабуть до тисячі таки дотягну)
«До чого тут цитата про погоду?» — запитаєте Ви. А я відповім: погода, прогноз, передбачення — то все в одному котлі вариться. Так і я отримала прогноз чи передбачення. Хто його зна, як це назвати. Тож навангували мені ось яке передбачення: подейкують, що «восени ми маємо завершити. Ну до кінця року, так вже точно»)
Я не хотіла нариватися на грубість чи якось скептично/цинічно реагувати. Звичайно, хотілося нагадати, що приблизно те ж саме я чула рік тому) Проте, чому я змовчала. Адже вперше! Вперше!!! Шок, сенсація, розслідування, без реєстрації та смс! Мені надали раціонально-розважливу відповідь, чому ж це все так довго тягнеться. Так, я здогадувалася, що мій стоматолого перфекціоніст)
З лівого боку прикус нормальний, а з правого ще не зовсім, тож тягнемо, до поки тягнеться) І тут знову спало на думку: «Лупайте ту скалу, лупайте!») Прямо творчий вечір якийсь.
Плюс до цього затягнутого «тягніння» мене порадували ще однією новиною. На нижній щелепі з лівої сторони відсутня п'ятірка, і туди треба втулити адгезивний місточок, а значить, моя арматурка поповниться новим еквіпментом у вигляді пружинки!) Я чекала цього моменту все своє життя =/
Вкотре мене запевнили, що все підрівняють, відполірують, реставрують і взагалі буду я зіркою)
893 — стільки буде днів, коли я маю наступного разу йти на прийом. Зараз сівши і порахувавши, яке буде число коли буде тисяча, я частково вірю у вангування. Це буде дванадцяте грудня) Вже скоро, і так, ще трішечки.
До речі, сьогодні фраза дещо відрізнялася від стандартної: «Вже майже ідеально!»)
Думки сьогодні скептичні та земні. Ніякого філософствування та екзистенційного напрямку. Все серйозно!)
Трішки істерики і все буде добре. Статистика допоможе пережити та «відсидіти» той термін.
Я — в'язень арматурки. І знову згадка, на цей раз вже про фільм «Я — легенда». Я, звісно ж, не легенда, проте уявний образ можна створити який тільки заманеться. Будуємо повітряні замки, годуємо себе ілюзіями, як і нас годують. Адже в світі все циклічно.
І сьогоднішній пост нагадує наслідки дефрагментації моєї оперативки. Прошу вибачення за те) Як муза прийшла, так і писалося)
І як завжди, з вірою в серці, з вогником надії, ми живемо, адже життя продовжується, і не проходить повз)
Далі буде

Літо. Гаряча пора! Хочеться десь відпочити, кайфанути, отримати ту частку адреналіну чи спокою, залежно від особистісних вподобань) Особисто я люблю активний відпочинок, на природі, з друзями, чи просто натовпом, іноді так ще веселіше) Тобто, це може бути як виїзд з палатками кудись до річки, так і похід.
Недавно, а якщо точніше, то в травні я була в пішому поході Чорногорою. Сказати, що це було незабутньо — нічого не сказати. Та йдучи на шлях тотального очищення я пам'ятала, що арматурка все ще зі мною, а це буде привносити свою краплю дискомфорту в процес мого оновлення)
Заздалегіть я намагалася все розпланувати, які речі треба брати, і на всяк випадок також, але стається не так як ми гадаємо, а так як стається.
Особисто для мене, то було дуже кумедно бігати із зубною щіткою, пастою, пляшкою води та налобним ліхтариком сходами обсерваторії, яка знаходиться на горі Піп Іван та по тихеньку розсипається під твоїми ж ногами) в намаганнях знайти собі місце по типу ванної кімнати) адже багато малознайомих людей, а точніше знайомих приблизно добу, тож якось воно дивно було б, якби я почувала себе легко та невимушено.
Вже тоді я зрозуміла, як то незручно, йти в похід, коли до зубів твоїх причепилося якесь залізяччя :-D Постійно треба думати, щоб все було в нормі, враховуючи кропіткий процес підтримання гігієни ротової порожнини. Плюс до того, намагатися не забувати про еластики, які треба то знімати, то знову вдягати (прийоми їжї регулюються та конролюються завхавом).
Через такі незручності довелося на декілька днів «забити» на власне лікування, адже просто не було коли. Ти постійно в русі, в динаміці, як то кажуть «Немає коли і в гору глянути!»)
І навіть совість не допомогла, їй я також дала коротеньку відпутку.
Зате, уже їдучи в потязі, ти маєш змогу відчути райську насолоду) Ніколи б не подумала, що звичайній зубній щітці з пастою можна так радіти.
Тепер вже, я зможу відштовхуватися від власного досвіду. Що потрібно робити в таких ситуаціях, так як виплутуватися із їх складних) Аж доки щось не зміниться в моєму житті.
Тож мораль тієї частини розповіді є такою: не відмовляйся від власного задоволення, не зважаючи ні на що, бо так все життя можна проходити з тим залізяччям, і нічого/нікого так і не побачити. Але то не життя, а пережитки. Треба хапати що маємо, до поки молоді та жваві!
Про це подумала я, сидячи вдома вже другий тиждень та типу готуючись до вступних екзаменів)
Робімо все те, що залежить від нас. Не даймо пройти життю повз нас, тільки якщо ми заслужити того. А чи заслужили?)
Далі буде

Чи ставили Ви колись себе на чиєсь місце? Так би мовити, чи уявляли себе в «чиїйсь шкурі»?
Я маю на увазі, а що було до того, по той бік барикад?
Для мене, наприклад, до певного віку це було якоюсь загадковою містичністю, в реальному житті я брекетів не бачила років до 12-13, а тому все, що я про це знала, це ті незрозумілі дуги та чудернацькі констукції, мабуть ще з вісімдесятих років двадцятого сторіччя, все з тих же добре нами знаних американських комедій)
Коли я була класі в сьомому, тобто саме ті 12-13 років, моїй двоюрідній сестрі поставили арматурку. Я була здивована, адже не помічала ніяких суттєвих недоліків, які треба було б вкрай необхідно виправляти. Однак, те, що я їх не помічала, звісно ж не свідчить про те, що їх не було, на превеликий жаль моєї сестри.
І на превеликий мій жаль, я так і не дізналася тоді якоїсь цікавої інформації про всю цю справу, адже стосунки наші тоді були ну такі собі, ніякі. Вже пізніше, я дізналася, що перші три дні після того, як їй встановили еквіпмент, вона взагалі не могла нічого їсти, тільки пила щось через трубочку і плакала увесь час :-(
Я ніяк не могла второпати, який то мав бути біль, щоб так побиватися і не могти нічого їсти. Як вже відомо, через рочків п'ять я дізналася, як то воно буває)
Вступивши в універ, я почала помічати, як же багато людей користуються цією чудодійною установкою. Пам'ятаю, з якою цікавістю дивилася брекетоносців) Тим паче два представники яких виявилися моїми подругами в недалекому майбутному, а значить, я могла зблизька роздивитися все, розпитати, щоправда, помацати, то вже було б занадто)
Тобто, зібравши всі частинки моїх «зустрічей» з брекетами, можна припустити, що то було ніби то якісь знаки, які вказували що та остаточна зустріч просто неминуча)
А втім, я можу думати собі, все що я захожу, так само як і кожен з нас.
Вже зараз я намагаюся пригадувати, як було спочатку, а як було до того, як я сама ставилась до брекетоносців, ще не будучи ним, і навіть не маючи жодної надії, адже все завжди впиралося в аргумент #немаєкоштів. Крапка. І все тут.
До речі, сьогодні гарна цифра — 858. Якщо приблизно прикинути, то вже можна було трьох дітей народити :-D
От сьогодні я порахувала, скільки подруг вийшло заміж і народили дітей за той період, поки я ношу брекети. Не багато, та й не мало, але їх я налічила аж чотири. Останніми вихідними четверта. Я би сказала, що для статистики сересдньостатистичного, прошу за тавтологію, брекетоносця, то дійсно якось забагато. Так, і навіть, якщо друзів багато.
Не знати, що буде далі. Ми можемо тільки згадувати, як було, або уявляти себе вже в іншій соціальній ролі.
І знову я прийшла до думки, що треба цінувати те, що маєш, і не заздрити. Всесвіт піклується про нас і кожний має свій шлях. І якщо мій шлях носіння брекетів не два роки, то я вже це зрозуміла :-D
Далі буде

Не думала що про таке пишуть усюди!!! А головне стенду більше років ніж мені можливо ;-)

 

Чемність, привітність, ввічливість, гарна посмішка — невід'ємні частинки соціального устрою, правил поведінки в соціумі, або ж вимог щодо якомого комфортного проживання в ньому. Це не прояв хитрості, точніше, не завжди, це скоріше обачність, тут і проявляється ваш левел соціалізації. Ви запитаєте, до чого тут соцалізація і якісь моральні принципи? Все дуже просто. Ви ніколи не знаєте, яким буде завтрашній день. Тобто, так, звичайно Ви можете звернутись до одного із тисяч спеціалістів, типу ворожок з магічною кулею, хіромантів, езотериків, експертів з ворожіння на кавовій гущі чи будь-кого ще з тієї ж когорти. Хто, хто, а вони напевно повідомлять Вам декілька цікавинок з Вашого життя, та зараз не про це. Я не говорю про те, що не вірю в щось потойбічне чи надприроднє, проте, слід визнати, що більшість таких експертів є просто аферистами.
Так от, до чого я вела, ви ніколи не знаєте, чи наступить завтра, або яким буде той день, чи має він сенс, з ким Вам доведеться спілкуватись. Адже може бути так, що для двадцятип'ятирічного юнака завтра не принесе нічого нового, він нічого не планує, не має мрії, мети, надії. Суцільна безвихідь.
В той час як жіночка десь так під шістдесят, теплим літнім вечором сидить десь на підвіконні та мріє про нього, свого нового чоловіка/кота/песика/сусіда (перелік може бути ну дуууууже довгим) Жарти жартами, проте таку жіночку я і зустріла одного разу під дверима кабінету свого стоматолога. Нічого тут дивного і немає, сидить людина, чекає своєї черги, аж як вона починає говорити до мене, розпитувати, що до чого, і звичайно ж хвастатись своїм результатом, немов маленька дитина) Мене це навіть забавляти почало, аж доки я не побачила брекети на її зубах (тільки метал — тільки хардкор)!
І знову повертаючись до питання стереотипного мислення, так, ми всі навіювані. Всі, без винятку, більшою чи меншою мірою, але так і є.
Я ж наївна, вже не раз про це писала, не думала, що літні люди можуть носити брекети. На скільки можуть дозволити мені думати мої мізерні знання із стоматології, так це те, що в такому віці проблеми вже зазвичай дещо інші. Чесно кажучи, поки що, то був перший і останній випадок, який я мала честь споглядати на власні очі.
Я не була шокованою, я була просто здивованою, приємно здивованою, що жінку в такому віці хвилює її зовнішній вигляд! Вона сама як та маленька дівчинка очікує свого результату, радіє кожній зміні на шляху до нього, так само рахує дні, так само хвилюється.
Тобто, на власні очі ми можемо побачити таку світлу та милу картину) Це мотивую, бадьорить і надихає!)
Така жінка, сама того не підозрюючи, може стати прекрасною музою для багатьох! Я переконана, що вона любить себе, знаходить час для себе, та бере від життя те, що може. Вік тому не перешкода. Хоча в такому то віці, це може буде якраз адреналіново)
Мораль тієї байки — головне, то є бажання!
Якщо захочеш, зробиш, а якщо ні, то завжди знайдеш якусь відмовку (не можу, страшно, немає коштів етсетерал). Це в продовження попереднього посту про мотивацію. Ще одне підтвердження того, що вона довколо нас. Треба просто розплющити очі)
Далі буде