• ,

Молоді та жваві

Літо. Гаряча пора! Хочеться десь відпочити, кайфанути, отримати ту частку адреналіну чи спокою, залежно від особистісних вподобань) Особисто я люблю активний відпочинок, на природі, з друзями, чи просто натовпом, іноді так ще веселіше) Тобто, це може бути як виїзд з палатками кудись до річки, так і похід.
Недавно, а якщо точніше, то в травні я була в пішому поході Чорногорою. Сказати, що це було незабутньо — нічого не сказати. Та йдучи на шлях тотального очищення я пам'ятала, що арматурка все ще зі мною, а це буде привносити свою краплю дискомфорту в процес мого оновлення)
Заздалегіть я намагалася все розпланувати, які речі треба брати, і на всяк випадок також, але стається не так як ми гадаємо, а так як стається.
Особисто для мене, то було дуже кумедно бігати із зубною щіткою, пастою, пляшкою води та налобним ліхтариком сходами обсерваторії, яка знаходиться на горі Піп Іван та по тихеньку розсипається під твоїми ж ногами) в намаганнях знайти собі місце по типу ванної кімнати) адже багато малознайомих людей, а точніше знайомих приблизно добу, тож якось воно дивно було б, якби я почувала себе легко та невимушено.
Вже тоді я зрозуміла, як то незручно, йти в похід, коли до зубів твоїх причепилося якесь залізяччя :-D Постійно треба думати, щоб все було в нормі, враховуючи кропіткий процес підтримання гігієни ротової порожнини. Плюс до того, намагатися не забувати про еластики, які треба то знімати, то знову вдягати (прийоми їжї регулюються та конролюються завхавом).
Через такі незручності довелося на декілька днів «забити» на власне лікування, адже просто не було коли. Ти постійно в русі, в динаміці, як то кажуть «Немає коли і в гору глянути!»)
І навіть совість не допомогла, їй я також дала коротеньку відпутку.
Зате, уже їдучи в потязі, ти маєш змогу відчути райську насолоду) Ніколи б не подумала, що звичайній зубній щітці з пастою можна так радіти.
Тепер вже, я зможу відштовхуватися від власного досвіду. Що потрібно робити в таких ситуаціях, так як виплутуватися із їх складних) Аж доки щось не зміниться в моєму житті.
Тож мораль тієї частини розповіді є такою: не відмовляйся від власного задоволення, не зважаючи ні на що, бо так все життя можна проходити з тим залізяччям, і нічого/нікого так і не побачити. Але то не життя, а пережитки. Треба хапати що маємо, до поки молоді та жваві!
Про це подумала я, сидячи вдома вже другий тиждень та типу готуючись до вступних екзаменів)
Робімо все те, що залежить від нас. Не даймо пройти життю повз нас, тільки якщо ми заслужити того. А чи заслужили?)
Далі буде
  • 0

  • 0

Комментариев нет

Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.